Герої не вмирають!

Пам’ятаємо та вшановуємо випускників закладів профтехосвіти Чернігівщини, які віддали свої життя  за Україну 

Найкращих забирають небеса...

А вересень тче чорную хустину —

Як дощ осінній — падає сльоза...

Не плачте, люди, я помер за Україну!

Не тужи, матусю, я прийду у сні —

Тихенько обійму тебе за плечі,

Журавликом прилину навесні,

Засвічу зірку у холодний вечір...

Тримайтесь, тату, не повернусь я живим...

Та щось нестерпно палить груди.

Я вмерти не боявся молодим,

Дивитись страшно, коли гинуть люди.

Пробач, кохана, що в АТО провів

Тривожне наше і останнє літо...

Не встиг я... Не вернувсь... Не долюбив...

Тепер мені носитимеш ти квіти.

  Війна. Таке просте й водночас страшне та незрозуміле слово. Страшне своєю жорстокістю, розрухою, смертями. І незрозуміле тим, що її приніс ворог, який підло й підступно, дивлячись і посміхаючись в очі, готовий стріляти й убивати, знищувати в тобі все українське...

     Серце крається від болю за кожного Сина і Доньку нашого народу, котрі віддали свої життя, захищаючи рідну землю на війні, яку неможливо осягнути розумом.

     До землі вклонімося Героям, Воїнам, простим українцям, котрі в лиху годину, одразу після Майдану, взяли до рук зброю і пішли захищати Україну, бо для них Батьківщина — не порожній звук. І саме завдяки їхній звитязі та самовідданості ми зберегли нашу державу. Вони навіки в нашій пам'яті.

     У цьому розділі сайту зібрані матеріали про випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти Чернігівщини, які віддали свої життя  на полі бою за українську землю, свій рідний дім.  

 
This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now