Герої КЗ "Прилуцький професійний ліцей"
Аржанов Олександр Олександрович
(06.02.2001 – 22.01.2023)
Народився Олександр 6 лютого 2001 року в селі Олександрівка на Пирятинщині. У цьому ж селі пройшло коротке, мов спалах, життя юного Захисника.
Після закінчення школи в 2019 році здобув фах «Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)» у Прилуцькому професійному ліцеї.
З липня 2020 по грудень 2021 року проходив військову строкову службу у військовій частині 3057 на посаді стрілець-оператор.
В перші дні повномасштабного вторгнення росії Олександр виявив бажання захищати рідну землю – 26 лютого він був призваний на військову службу до військової частини А-7313 на посаду стрілець.
22 січня під час штурмових дій противника біля населеного пункту Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області загинув солдат Олександр Аржанов снайпер розвідник.
Біленко Сергій Сергійович
(29.05.1994 – 24.03.2022)
Народився 29 травня 1994 року в м. Прилуки. У 2010 році закінчив 9 класів в школі №13 м. Прилуки.
У 2013 році закінчив Прилуцький професійний ліцей та здобув спеціальність «Муляр. Штукатур. Монтажник гіпсокартонних конструкцій».
Після закінчення працював на ТОВ «Алітон».
У 2015 році призваний на строкову військову службу.
У квітні 2016 року заключив контракт у військовій частині А0139 на посаді старший контролер АК – 74. З лютого 2018 року був звільнений в запас.
З 24 лютого 2022 року призваний по мобілізації до військової частини А 7330. Загинув 22.03.2022 року під час виконання бойового завдання у с. Зоцівка Прилуцького району.
Похований на цвинтарі в м. Прилуки 24.03.2022 року.
Божко Сергій Віталійович
(16.08.1997 – 22.05.2022)
Старший солдат Божко Сергій Віталійович народився 16 серпня 1997 року в с. Гнідинці, Варвинського р-ну, Чернігівської області.
В 2010 році закінчив Кухарську ЗОШ I-II ст. В 2014 році закінчив Ладанську філію Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Кухар-кондитер». В 2017 році закінчив національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність».
З травня 2017 по червень 2018 року працював у Прилуцькому відділі поліції головного управління національної поліції в Чернігівській області, на посаді дільничного офіцера поліції. У липні 2018 року вирішив вступити на військову службу за контрактом до військової частини А1414.
У 2020 році вступив до ДЗ «Луганський національний університет імені Т. Шевченка на заочну форму навчання за спеціальністю «журналістика». У серпні 2021 року вирішив продовжити кар’єру військового, підписавши контракт з військовою частиною А0409 – оператор протитанкового відділення.
Після повномасштабного ворожого вторгнення продовжив боронити Україну від загарбників на східних кордонах держави.
Загинув 22 травня 2022 року в населеному пункті Бахмутського р-ну, Донецької області 25 травня 2022 року похований в селі Журавка на Прилуччині.
«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Указом Президента України від 8 липня 2023 року №383/2023 присвоєне Звання «Герой України» з удостоєнням Ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Жижка Сергій Васильович
(04.09.1978 - 22.10.2016)
Народився 4 вересня 1978 року у Прилуках.
Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу № 10 та Прилуцький професійно-технічний ліцей № 34 за спеціальністю “автослюсар”.
Працював у селі Мала Дівиця Прилуцького району в ТОВ “Базис”.
Призваний до Збройних сил України у березні 2015 року. Солдат, водій 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань на території Луганської області.
Демобілізований у квітні 2016 року.
Загинув 22 жовтня 2016 року у ДТП.
Похований 26 жовтня 2016 року у Прилуках.
Олійник Іван Анатолійович
(27. 07. 1993 – 11. 08. 2014)
Народився 27 липня 1993 року в місті Пирятин Полтавської області.
Закінчив Прилуцький професійний ліцей, здобувши професію «Автослюсар», потім пішов на військову службу. Служив у навчальному центрі «Десна», отримав військову спеціальність механіка-водія зенітних установок. Далі – служба за контрактом у 30-й бригаді. Механік-водій.
Загинув 11 серпня 2014 року під час обстрілу з БМ-21 та танків КП бригади в с. Степанівка Донецької області. Похований в місті Пирятин Полтавської області.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ковалівський ОлександрЮрійович
(12.06.1978 – 17.01.2023)
Народився 12 червня 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в загальноосвітніх школах №13 та ЗОШ №6.
Після школи, навчався в Прилуцькому СПТУ – 34 за спеціальністю «Слюсар по ремонту автомобілів, водіїв автомобілів. Працював на підприємствах міста.
Після вторгнення рф пішов захищати Україну та був водієм автомобільного взводу підвозу продовольства, речового військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону військової частини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м. Прилуки.
Кіряхно Дмитро Миколайович
(06.06.1990 – 17.01.2023)
Народився 06 червня 1990 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив гімназію №1, а в 2009 році Прилуцький професійний ліцей і здобув спеціальність «Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів».
З перших днів війни пішов добровольцем та став на захист України від російського агресора. Був водієм автомобільного взводу роти забезпечення підвозу пального та мастильних матеріалів роти забезпечення пальним та мастильнимиматеріаламибатальйонуматеріальногозабезпеченнявійськовоїчастини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року в районі населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на міському кладовищі «Новийпобут».
Кубрак Богдан Володимирович
(15.08.1997 - 15.06.2021)
Народився 15 серпня 1997 року у селі Гмирянка Ічнянського району.
У 2014 році закінчив Гмирянську загальноосвітню школу, а у 2015 році – алданське професійне училище за спеціальністю «повар».
Працював у різних підприємствах.
У 2017 році призваний на строкову службу до Збройних сил України. Підписав контракт. Матрос, навідник танкового взводу, танкової роти, танкового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань.
Трагічно загинув 15 червня 2021 року в Миколаєві.
Похований 17 червня 2021 року у селі Гмирянка
Нечаєв Євген Юрійович
(20.06.1995 – 03.06.2022)
Народився 20 червня 1995 року. Навчався у Новомартиновицькій та Пирятинській школі №4.
В 2013 році став випускником Прилуцького професійного ліцею та отримав спеціальність «Муляр. Штукатур. Монтажник гіпсокартонних конструкцій».
Строкову військову службу проходив у Харкові.
У перший же день війни Євген став на захист Батьківщини, служив у 72-й ОМБР ім.Чорних Запорожців, у підрозділі займав посаду стрільця-санітара третьої механізованої роти І механізованого батальйону.
3 червня 2022 року загинув в результаті бойових дій під час здійснення ворогом артилерійського обстрілу із системи “Град” в районі села Врубівка Донецької області. У нього залишилися батьки.
Маслов Віктор Олегович
(11.11.1968 - 01.02.2017)
Народився 11 листопада 1968 року у Прилуках. Закінчив Прилуцьку гімназію № 5. Закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю “механік швейного обладнання”.
Брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.Вступив до Збройних сил України у листопаді 2016 року добровільно. Старший солдат, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
Загинув 28 листопада 2017 року в районі Авдіївки Донецької області. Похований 1 грудня 2017 року у Прилуках. Указом Президента України № 42 від 26 лютого 2018 року “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
В пам’ять про Віктора Маслова у квітні 2018 року на будівлі Прилуцької гімназії № 5 встановлена меморіальна дошка. На честь Віктора Маслова та загиблих земляків у квітні 2019 року у Прилуках відкритий пам’ятний знак. Ім’я Віктора Маслова викарбуване на меморіалі воїнам-десантникам 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, встановленому на Січеславщині.
Мащенко Іван Іванович
(09.01.1978 – 24.03.2022)
Народився 09 січня 1978 року.
Навчався в школі №4 м. Прилуки.
У 1996 році закінчив Прилуцьке ПТУ – 34 за спеціальністю «Електрогазозварювальник».
Працював в санаторії «Берізка» електрогазозварювальником. Потім була служба в армії в смт Гончарівське, в 2 танковій бригаді. Отримав звання – старший сержант. Після служби працював водієм в АТП 17407.
З 2014 року вступив до Прилуцького козацького полку. 12 березня 2022 року Іван вступив до лав ЗСУ на захист Батьківщини.
Загинув 24.03 2022 року під час виконання бойового завдання.
Похований 27.03.2022 року в с. Горова Білещина, Прилуцького району.
Макуха Вадим Миколайович
(31.07.1976 - 27.07.2022)
Народився 31 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1983 по 1991 роки навчався середній у школі №3 м. Прилуки. По закінченню школи навчався токарству в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею.
Працював водієм-далекобійником, згодом сам став підприємцем.
27 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Чернігові, в травні передислокований на Схід. Воював у складі 54 бригади ОМБ.
24 липня під Бахмутом (с. Івано-Дар`ївка) був важко поранений. Помер 27 липня 2022 року.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Партала Олександр Юрійович
(21.12.1987 – 21.04.2022)
Народився 21 грудня 1987 року в м. Прилуки. В 2001 році закінчив Прилуцьку ЗОШ №7. Паралельно вчився в музичній школі за класом баяну, закінчив з відзнакою. В 2001-2005 навчався в Прилуцькому професійному ліцеї та отримав спеціальність електрогазозваорювальника та водія великовагового транспорту. Приймав участь в міських та обласних олімпіадах, займався боксом і футболрм . у 2012 році отримав ступінь бакалавра, закінчивши Сумський державний університет за спеціальністю «Машинобудування».
В 2006-2007 роках пройшов службу строкову. В 2007 році переїхав до Чернігова, працював за спеціальністю. В 2008 році одружився, почав будувати сімейний будинок. В цьому ж році вперше став батьком чудової доньки. З 2011 по 2014 рік працював в м Київ монтажником-висотником. В 2014 році був призваний з першою хвилею мобілізації в зону АТО. Зажди в спогадах побратимів був вірним і надзвичайно сміливим воїном, чудовим другом. Через рік повернувся і довго прилаштовувся до мирного життя. Займався бджільництвом, будівництвом. Працював водієм-далекобійником, намагався побачити світ. В 2017 вдруге став батьком чудового сина, своєї копії. Повернувся на роботу в Київ в 2020 році.
24 лютого 2022 року вже став до лав ЗСУ на захист міста Чернігів. Відстоявши місто, був направлений на Схід, звільняти країну від навали рашистів. 13 березня вивіз сімю з Чернігова з-під обстрілів на Захід України. Це була остання зустріч з сімєю.
Загинув 21 квітня 2022 року під Волновахою, в с. Времівка, Донецької області в бою. Отримав державну нагороду «Орден за мужність 2 ступеня» посмертно. Похований 27 квітня в Чернігові поряд зі своїм бойовим командиром на кладовищі «Ялівщина» на алеї Героїв.
Харченко Андрій Андрійович
(13.12.1985 – 14.07.2022)
Народився 13 грудня 1985 року в місті Прилуки Чернігівської області.
1993 – 2003рр. навчався в ЗОШ № 3. Зростав у люблячій сім’ї, де його виховували в любові до України. Завжди веселий, усміхнений, життєрадісний.
2003 - 2005 рр. навчався в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею за професією столяр-будівельник та тесляр. Закінчив ліцей з відзнакою. Під час навчання проходив практику на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Після закінчення ліцею там же і працював.
2005-2006 рр. військова служба в в/ч А0665 (пожежна рота) смт. Десна.
Після закінчення служби працював на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Згодом з хлібозаводу перейшов працювати на меблеве підприємство. Починаючи з 2019 року працював у Польщі.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, повернувся додому захищати Батьківщину. Відразу пішов добровольцем. Він був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, доброволець.
Андрій Харченко загинув 14 липня 2022 року в Донецькій області під час артобстрілу.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.