Герої КЗ "Прилуцький професійний ліцей"
Аржанов Олександр Олександрович
(06.02.2001 – 22.01.2023)
Народився Олександр 6 лютого 2001 року в селі Олександрівка на Пирятинщині. У цьому ж селі пройшло коротке, мов спалах, життя юного Захисника.
Після закінчення школи в 2019 році здобув фах «Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)» у Прилуцькому професійному ліцеї.
З липня 2020 по грудень 2021 року проходив військову строкову службу у військовій частині 3057 на посаді стрілець-оператор.
В перші дні повномасштабного вторгнення росії Олександр виявив бажання захищати рідну землю – 26 лютого він був призваний на військову службу до військової частини А-7313 на посаду стрілець.
22 січня під час штурмових дій противника біля населеного пункту Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області загинув солдат Олександр Аржанов снайпер розвідник.
Бабенко Олександр Володимирович
(26.11.1985 – 29.12.2022)
Солдат Олександр Бабенко народився 26 листопада 1985 року в Прилуках. Проживав у багатодітній родині. Закінчив 9 класів місцевої школи №1.
В 2000 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, в 2003 році отримав диплом за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Електрогазозварник ручного зварювання». Під час навчання Олександр брав активну участь в житті ліцею.
Після закінчення навчання у 2003 році проходив військову службу в ЗСУ у Чернігові.
У 2005 році переїхав з Прилук до села Пирогівці. З 2008 по 2016 роки працював монтером колії Державного підприємства "Південна залізниця» міста Прилуки.
В липні 2022 року добровільно став на захист держави, проходив службу майстром ремонтного відділення бронетанкової техніки одного з підрозділів військової частини A4010.
Загинув 29 грудня 2022 року внаслідок штурмових дій противника в районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині.
В останню путь провели загиблого воїна 30 вересня 2023 та поховали на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.
Бачиш Микола Віталійович
(26.01.1994 — 30.06.2023)
Народився 26 січня 1994 року. Закінчив загальноосвітню школу №2. Освіту здобував у Прилуцькому Професійно-технічному училищі за спеціальністю «Електрогазозварник, водій транспортних засобів».
Працював на різних підприємствах. Микола був дуже доброю, комунікабельною, чесною, справедливою людиною, яка готова у будь-який момент прийти на допомогу.
На захист України Микола Бачиш став у 2014 році. До 2015 року ніс службу у зоні проведення антитерористичної операції.
З поклику серця та відчуття справедливості Микола знову став на захист Батьківщини навесні 2022 року. Воїн Микола Бачиш позивним «Джокер» був відважним та хоробрим в бою. Багатьох поранених виніс з поля бою та врятував їм життя.
6 листопада 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних сил України Микола Бачиш був відзначений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
Навідник 2 спеціального відділення 2 спеціального взводу 3 спеціальної роти військової частини А4122 Микола Бачишзагинув 30 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Похований 08 липня 2023 року на кладовищі «Новийпобут» у Прилуках.
Біленко Сергій Сергійович
(29.05.1994 – 24.03.2022)
Народився 29 травня 1994 року в м. Прилуки. У 2010 році закінчив 9 класів в школі №13 м. Прилуки.
У 2013 році закінчив Прилуцький професійний ліцей та здобув спеціальність «Муляр. Штукатур. Монтажник гіпсокартонних конструкцій».
Після закінчення працював на ТОВ «Алітон».
У 2015 році призваний на строкову військову службу.
У квітні 2016 року заключив контракт у військовій частині А0139 на посаді старший контролер АК – 74. З лютого 2018 року був звільнений в запас.
З 24 лютого 2022 року призваний по мобілізації до військової частини А 7330. Загинув 22.03.2022 року під час виконання бойового завдання у с. Зоцівка Прилуцького району.
Похований на цвинтарі в м. Прилуки 24.03.2022 року.
Богдан Олег Володимирович
(16.09.1984 – 26.04.2023)
Народився 16 вересня 1984 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій ЗОШ № 10. Закінчив Прилуцьке ПТУ № 34, здобувши професію «Монтажник санітарно-технічних систем, електрозварник ручного зварювання»
Починаючи з 2013 року (з незначними перервами) працював на ТОВ "Прилуцький завод - "Білкозин".
Був мобілізованим з перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Проходив військову службу у роті охорони Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З 2 листопада 2022 року прийнятий на службу у військову частину А7105, оператор 3 відділення протитанкового взводу, солдат.
Загинув 26 квітня 2023 року біля населеного пункту Вугледар Донецької області. Похований в с. Манжосівка Прилуцького району.
Бодянський Сергій Михайлович
(16.07.1986 – 17.07.2023)
Народився 16 липня 1986 року у місті Прилуки. Навчався у загальноосвітнійшколі № 10. У 2001 році, після шкільного навчання, вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно здобув освіту за спеціальністю «Електромонтажниксилових мереж та електроустаткування».
Строкову військову службу проходив у м. Вишгород. Сергій працював водієм в Управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником.
Військовий шлях воїна розпочався ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2014-2015 роках стояв на захисті нашої держави в зоні проведення АТО. У жовтні 2017 року Всеукраїнським об'єднанням ''Країна'' Сергій Бодянський був нагороджений медаллю ''За відвагу'', а також нагрудним знаком учасника АТО.
Повномасштабне вторгнення агресора в Україну змусило досвідченого воїна знову стати на шлях захисту рідної країни. Сергій був призваний Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 03 березня 2022 року.
Командир бойової машини - командир 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7330, відданий військовій присязі на вірність Українському народові. 17 липня 2023 року в результаті ракетного удару по місцю розташування групи в районі населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області Сергій Бодянський загинув.
Божко Сергій Віталійович
(16.08.1997 – 22.05.2022)
Старший солдат Божко Сергій Віталійович народився 16 серпня 1997 року в с. Гнідинці, Варвинського р-ну, Чернігівської області.
В 2010 році закінчив Кухарську ЗОШ I-II ст. В 2014 році закінчив Ладанську філію Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Кухар-кондитер». В 2017 році закінчив національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність».
З травня 2017 по червень 2018 року працював у Прилуцькому відділі поліції головного управління національної поліції в Чернігівській області, на посаді дільничного офіцера поліції. У липні 2018 року вирішив вступити на військову службу за контрактом до військової частини А1414.
У 2020 році вступив до ДЗ «Луганський національний університет імені Т. Шевченка на заочну форму навчання за спеціальністю «журналістика». У серпні 2021 року вирішив продовжити кар’єру військового, підписавши контракт з військовою частиною А0409 – оператор протитанкового відділення.
Після повномасштабного ворожого вторгнення продовжив боронити Україну від загарбників на східних кордонах держави.
Загинув 22 травня 2022 року в населеному пункті Бахмутського р-ну, Донецької області 25 травня 2022 року похований в селі Журавка на Прилуччині.
«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Указом Президента України від 8 липня 2023 року №383/2023 присвоєне Звання «Герой України» з удостоєнням Ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Гапченко Богдан Миколайович
(29.05.1993 – 27.08.2023)
Народився 29 травня 1993 році в місті Прилуки, у дружній люблячій сімї, в якій з дитинства була привита любов до рідної землі та України. У 2010 році закінчив ЗОШ №10, потім навчався у Прилуцькому професійному ліцеї, де здобув професію будівельника. 2011 рік – служба в Збройних Силах України
Трудову діяльність розпочав у рідних Прилуках, пізніше влаштувався старшим охоронцем в одному з магазинів в Києві, а згодом у торгівельній мережі «АТБ» у Вінниці.
Працюючи в Києві зустрів свою кохану Олічку. 15 травня 2021 року молода пара одружилася. Не встигли налюбитися, народити дітей тому, що 22 грудня 2022 року Богдан, як справжній чоловік, став на захист своєї країни та молодої сімї.
27 серпня 2023 року в ході бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу противником в н.п. Роботине, Запоріжської області, отримавши вогнепальні поранення несумісні з життям. В Богдана залишилися мама, брат, дружина. Попрощалися з Героєм в місті Прилуки на Батьківщині Богдана.
Гулак Анатолій Михайлович
(05.02.1980 - 10.07.2023)
Народився Анатолій Михайлович 5 лютого 1980 року в м. Прилуки.
Навчався в загальноосвітній школі № 10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації.
Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину був відданим військовій присязі на вірність українському народові. За час проходження служби у третій механізованій бригаді в/ч А4773 зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов’язків та поставлених завдань ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу.
Під час виконання обов’язків військової служби при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області старший навідник 2 відділення 3 протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А4773 Анатолій Гулак загинув 10 липня 2023 року.
Похований 15 липня 2023 року в с.Заїзд Прилуцького району.
Євтушенко Сергій Олександрович
(16.12.1989 – 29.10.2022)
Народився 16 грудня 1989 року у місті Прилуки, Чернігівської області. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №12 з 1996 по 2005 рік.
По закінченню школи, в 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де в 2008 році здобув спеціальність «Електрогазозварювальник.Водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
8 червня 2022 року Серій був призваний на військову службу та став на захист України від російського агресора. Старший солдат, стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини, Сергій Євтушенко встиг зарекомендувати себе відмінним солдатом, надійним товаришем для своїх побратимів.
На жаль, Сергій загинув 12 жовтня 2022 року в Одрадівці, Донецької області, захищаючи рідну Україну від російського агресора. Похований 29 жовтня 2022 року на кладовищі в с. Горова Білещина Прилуцького району.
Жижка Сергій Васильович
(04.09.1978 - 22.10.2016)
Народився 4 вересня 1978 року у Прилуках.
Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу № 10 та Прилуцький професійно-технічний ліцей № 34 за спеціальністю “автослюсар”.
Працював у селі Мала Дівиця Прилуцького району в ТОВ “Базис”.
Призваний до Збройних сил України у березні 2015 року. Солдат, водій 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань на території Луганської області.
Демобілізований у квітні 2016 року.
Загинув 22 жовтня 2016 року у ДТП.
Похований 26 жовтня 2016 року у Прилуках.
Олійник Іван Анатолійович
(27. 07. 1993 – 11. 08. 2014)
Народився 27 липня 1993 року в місті Пирятин Полтавської області.
Закінчив Прилуцький професійний ліцей, здобувши професію «Автослюсар», потім пішов на військову службу. Служив у навчальному центрі «Десна», отримав військову спеціальність механіка-водія зенітних установок. Далі – служба за контрактом у 30-й бригаді. Механік-водій.
Загинув 11 серпня 2014 року під час обстрілу з БМ-21 та танків КП бригади в с. Степанівка Донецької області. Похований в місті Пирятин Полтавської області.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Калайда Анатолій Володимирович
(10.06.1979 – 06.07.2023)
Народився 10 червня 1979 року в селі Озеряни. Після закінчення Варвинської ЗОШ I-III ст. вступив до Ладанського професійно-технічного училища, здобув спеціальність токар.
З 1999 почав працювати оператором на Гнідинцівському Газопереробному заводі ПАТ «Укрнафта». Пропрацював там понад 12 років.
У 2014-2015 роках брав участь у антитерористичній операції, де під час бою отримав контузію. Після повернення додому працював кочегаром на підприємстві «Пожмашина» в Ладані.
У квітні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у званні солдата. Загинув 06 липня 2023 року с. Жереб’янки Василівського району Запорізької області.
Похований 15 липня 2023 року в смт Варва.
Качан Валерій Анатолійович
(30.08.1977 – 31.12.2022)
Солдат Валерій Качан народився 30 серпня 1977 року у Прилуках. Після закінчення школи навчався в Прилуцькому професійно-технічному училищі, закінчивши який в 1996 році здобув спеціальність «Електромонтажник».
Працював на підприємстві "Агрокім".Після повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону в Україну та став на її захист. Служив у військовій частині А0998 на посаді старшого стрільця кулеметного взводу.
Встиг зарекомендувати себе відмінним, умотивованим бійцем, надійним товаришем для своїх побратимів. Відважний, сміливий, відданий син свого народу.
Загинув 31 грудня 2022 року під час мінометного обстрілу з боку противника по позиціях підрозділів 3-го механізованого батальйону військової частини А0998 в районі селища Опитне Донецької області.
Внаслідок ураження осколками отримав поранення несумісні з життям.
Похований на міському кладовищі "Новий побут".
Ковалівський ОлександрЮрійович
(12.06.1978 – 17.01.2023)
Народився 12 червня 1978 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в загальноосвітніх школах №13 та ЗОШ №6.
Після школи, навчався в Прилуцькому СПТУ – 34 за спеціальністю «Слюсар по ремонту автомобілів, водіїв автомобілів. Працював на підприємствах міста.
Після вторгнення рф пішов захищати Україну та був водієм автомобільного взводу підвозу продовольства, речового військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону військової частини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м. Прилуки.
Коробейник Сергій Олексійович
(05.01.1972 – 31.10.2022)
Народився 5 січня 1972 року в місті Прилуки. Закінчив Валківську середню школу Прилуцького р-ну в 1989 році.
Навчався в Прилуцькому СПТУ-34 на водія.
У 1990 – 1992 роках проходив строкову військову службу. Згодом працював зварником на різних підприємствах.
У 2015 році долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Мав статус АТО.
На жаль, Сергій Олексійович, загинув 31 жовтня 2022 року під час бойових дій на околиці населеного пункту Курдюмівка, Донецької області, вірний Військовій присязі та українському народові, проявивши мужність і героїзм, стійкість і рішучість.
Кіряхно Дмитро Миколайович
(06.06.1990 – 17.01.2023)
Народився 06 червня 1990 року в місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив гімназію №1, а в 2009 році Прилуцький професійний ліцей і здобув спеціальність «Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів».
З перших днів війни пішов добровольцем та став на захист України від російського агресора. Був водієм автомобільного взводу роти забезпечення підвозу пального та мастильних матеріалів роти забезпечення пальним та мастильнимиматеріаламибатальйонуматеріальногозабезпеченнявійськовоїчастини А2802.
Загинув 17 січня 2023 року в районі населеного пункту Водяне Донецької області. Похований на міському кладовищі «Новийпобут».
Кубрак Богдан Володимирович
(15.08.1997 - 15.06.2021)
Народився 15 серпня 1997 року у селі Гмирянка Ічнянського району.
У 2014 році закінчив Гмирянську загальноосвітню школу, а у 2015 році – алданське професійне училище за спеціальністю «повар».
Працював у різних підприємствах.
У 2017 році призваний на строкову службу до Збройних сил України. Підписав контракт. Матрос, навідник танкового взводу, танкової роти, танкового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань.
Трагічно загинув 15 червня 2021 року в Миколаєві.
Похований 17 червня 2021 року у селі Гмирянка
Кулій Валентин Іванович
(15.06.1968 - 05.07.2023)
Народився Валентин 15 червня 1968 року у м. Прилуки. Навчався в середній школі № 1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися у Прилуцьке професійно-технічне училище.
Строкову службу проходив у десантних військах. Трудову діяльність розпочав на коммунальному підприємстві «Прилуки тепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватись стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту у Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати у приватне підприємство «Таланпром».
24 лютого 2022 року призваний на службу Прилуцьким РТЦК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки РВП в/ч А7330 загинув 5 липня 2023 року в результаті отриманих поранень не сумісних з життям під час стрілецького бою з ворожою ДРГ в районі н.п. Білогорівка Сєверодонецького р-ну Луганської обл.
Нечаєв Євген Юрійович
(20.06.1995 – 03.06.2022)
Народився 20 червня 1995 року. Навчався у Новомартиновицькій та Пирятинській школі №4.
В 2013 році став випускником Прилуцького професійного ліцею та отримав спеціальність «Муляр. Штукатур. Монтажник гіпсокартонних конструкцій».
Строкову військову службу проходив у Харкові.
У перший же день війни Євген став на захист Батьківщини, служив у 72-й ОМБР ім.Чорних Запорожців, у підрозділі займав посаду стрільця-санітара третьої механізованої роти І механізованого батальйону.
3 червня 2022 року загинув в результаті бойових дій під час здійснення ворогом артилерійського обстрілу із системи “Град” в районі села Врубівка Донецької області. У нього залишилися батьки.
Маслов Віктор Олегович
(11.11.1968 - 01.02.2017)
Народився 11 листопада 1968 року у Прилуках. Закінчив Прилуцьку гімназію № 5. Закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю “механік швейного обладнання”.
Брав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.Вступив до Збройних сил України у листопаді 2016 року добровільно. Старший солдат, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
Загинув 28 листопада 2017 року в районі Авдіївки Донецької області. Похований 1 грудня 2017 року у Прилуках. Указом Президента України № 42 від 26 лютого 2018 року “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
В пам’ять про Віктора Маслова у квітні 2018 року на будівлі Прилуцької гімназії № 5 встановлена меморіальна дошка. На честь Віктора Маслова та загиблих земляків у квітні 2019 року у Прилуках відкритий пам’ятний знак. Ім’я Віктора Маслова викарбуване на меморіалі воїнам-десантникам 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, встановленому на Січеславщині.
Матузка Богдан Олександрович
(03.09.1999 – 12.03.2023)
Народився 3 вересня 1999 року. Навчався у Прилуцькій ЗОШ № 10, яку закінчив у 2016 році.
В 2016 році навчався В Прилуцькому професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорія «С»).
В 2017 року вступив на 2 курс гуманітарно-педагогічного коледжуім. І.Я. Франка на спеціальність «Середня освіта» зі спеціалізації «Трудове навчання та технології».
2 березня 2022 року був прийнятий на військову службу по мобілізації Козелецьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Майстер (номер обслуги 1) мінометного взводу 2 мінометної батареї, солдат.
У своїх соціальних мережах, вже будучи на війні, він написав: "Націоналізм - це дар, даний любов'ю, розумом, відповідальністю та мрією у краще майбутнє". Богдан був не просто патріотом, який любив свою країну, а й сприймав націоналізм, як відданість нації.
Загинув 12 березня 2023 року під час переміщення БМП-1 до району вогневих позицій внаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Берестове Куп’янського району Харківськоїобласті.
Похованийна “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) у м.Прилуки.
Мащенко Іван Іванович
(09.01.1978 – 24.03.2022)
Народився 09 січня 1978 року.
Навчався в школі №4 м. Прилуки.
У 1996 році закінчив Прилуцьке ПТУ – 34 за спеціальністю «Електрогазозварювальник».
Працював в санаторії «Берізка» електрогазозварювальником. Потім була служба в армії в смт Гончарівське, в 2 танковій бригаді. Отримав звання – старший сержант. Після служби працював водієм в АТП 17407.
З 2014 року вступив до Прилуцького козацького полку. 12 березня 2022 року Іван вступив до лав ЗСУ на захист Батьківщини.
Загинув 24.03 2022 року під час виконання бойового завдання.
Похований 27.03.2022 року в с. Горова Білещина, Прилуцького району.
Макуха Вадим Миколайович
(31.07.1976 - 27.07.2022)
Народився 31 липня 1976 року в місті Прилуки Чернігівської області. З 1983 по 1991 роки навчався середній у школі №3 м. Прилуки. По закінченню школи навчався токарству в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею.
Працював водієм-далекобійником, згодом сам став підприємцем.
27 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Чернігові, в травні передислокований на Схід. Воював у складі 54 бригади ОМБ.
24 липня під Бахмутом (с. Івано-Дар`ївка) був важко поранений. Помер 27 липня 2022 року.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Микитюк Геннадій Миколайович
(17.04.1972 - 22.06.2023)
Молодший сержант Микитюк Геннадій Миколайович народився 17 квітня 1972 року у Прилуках. Закінчив місцеву середню школу №10, після чого навчався у професійно-технічному училищі. Певний час проходив військову службу, потім пішов працювати водієм.
У березні 2022 року чоловік добровільно став на захист Батьківщини. Службу нас у складі одного з підрозділів військової частини А7330 на посаді стрільця . До останнього боровся за вільне майбутнє українського народу.
Під час виконання бойового завдання на сході держави чоловік отримав осколкове поранення. Його було доставлено у Краматорську міську лікарню, де лікарі боролися за його життя, але, на жаль, 22 червня 2023 року Микитюк Геннадій загинув.
Лозовий Сергій Миколайович
(30.07.1975 – 03.08.2022)
Народився 30 липня 1975 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався в середній школі № 13.
В 1993 році здобув спеціальність «Електрогазозварювальник» в Прилуцькому СПТУ-34.
З 1993 по 1995 рік служив у збройних силах України (м. Київ). Працював у АТП-17407 зварювальником, згодом в охоронній фірмі «Група 4» водієм.
З 13 березня 2015 року брав безпосередньо участь у Антитерористичній операції на території Донецької області в бригаді 57 окремої мотопіхотної бригади в/г В4533 м. Кіровоград. Був старшим навідником 3-го гранатометного відділення.
З 3 червня по 3 грудня 2019 року згідно контракту служив у в/г А 1376 бригада 58 м. Конотоп. Був призначений старшим навідником реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.
21 квітня 2022 року - в ЗСУ. Проходив навчання в смт. Десна, бригада 66 в/г А 7014, служив на посаді старшого навідника 2-го реактивного відділення 3-ї реактивної артилерійської батареї реактивного дивізіону.
Загинув 3 серпня 2022 року поблизу с. Мар’їнка Донецької області, де потрапив під артилерійський обстріл.
Партала Олександр Юрійович
(21.12.1987 – 21.04.2022)
Народився 21 грудня 1987 року в м. Прилуки. В 2001 році закінчив Прилуцьку ЗОШ №7. Паралельно вчився в музичній школі за класом баяну, закінчив з відзнакою. В 2001-2005 навчався в Прилуцькому професійному ліцеї та отримав спеціальність електрогазозваорювальника та водія великовагового транспорту. Приймав участь в міських та обласних олімпіадах, займався боксом і футболрм . у 2012 році отримав ступінь бакалавра, закінчивши Сумський державний університет за спеціальністю «Машинобудування».
В 2006-2007 роках пройшов службу строкову. В 2007 році переїхав до Чернігова, працював за спеціальністю. В 2008 році одружився, почав будувати сімейний будинок. В цьому ж році вперше став батьком чудової доньки. З 2011 по 2014 рік працював в м Київ монтажником-висотником. В 2014 році був призваний з першою хвилею мобілізації в зону АТО. Зажди в спогадах побратимів був вірним і надзвичайно сміливим воїном, чудовим другом. Через рік повернувся і довго прилаштовувся до мирного життя. Займався бджільництвом, будівництвом. Працював водієм-далекобійником, намагався побачити світ. В 2017 вдруге став батьком чудового сина, своєї копії. Повернувся на роботу в Київ в 2020 році.
24 лютого 2022 року вже став до лав ЗСУ на захист міста Чернігів. Відстоявши місто, був направлений на Схід, звільняти країну від навали рашистів. 13 березня вивіз сімю з Чернігова з-під обстрілів на Захід України. Це була остання зустріч з сімєю.
Загинув 21 квітня 2022 року під Волновахою, в с. Времівка, Донецької області в бою. Отримав державну нагороду «Орден за мужність 2 ступеня» посмертно. Похований 27 квітня в Чернігові поряд зі своїм бойовим командиром на кладовищі «Ялівщина» на алеї Героїв.
Семирозум Сергій Володимирович
(14.02.1978 – 26.09.2022)
Народився 14 лютого 1978 року у місті Прилуки, де Руслан і зростав і навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 6 з 1985 року по 1993 рік.
По закінченню школи вступив до професійного ліцею, де в 1996 році. здобув спеціальність «Електромонтажник».
З 1996 року по 1998 рік проходив службу в ЗСУ у в/ч м. Донецька. Встиг змінити багато професій: слюсар, охоронець, електрик, будівельник, лицювальник. Також працював за кордоном.
В 2022 році з квітня місяця став на захист України від російського агресора, служив в Територіальній обороні, а ритім захищав країну у Донецькій області , в м. Спірне.
Загинув 26 вересня 2022 року , захищаючи рідну Україну. Похований 05 жовтня 2022 року в с. Новий побут Прилуцького району. Про своє рішення йти на війну не сказав ні батькам ні товаришам.
Харченко Андрій Андрійович
(13.12.1985 – 14.07.2022)
Народився 13 грудня 1985 року в місті Прилуки Чернігівської області.
1993 – 2003рр. навчався в ЗОШ № 3. Зростав у люблячій сім’ї, де його виховували в любові до України. Завжди веселий, усміхнений, життєрадісний.
2003 - 2005 рр. навчався в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею за професією столяр-будівельник та тесляр. Закінчив ліцей з відзнакою. Під час навчання проходив практику на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Після закінчення ліцею там же і працював.
2005-2006 рр. військова служба в в/ч А0665 (пожежна рота) смт. Десна.
Після закінчення служби працював на ПАТ «Прилуцький хлібозавод». Згодом з хлібозаводу перейшов працювати на меблеве підприємство. Починаючи з 2019 року працював у Польщі.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, повернувся додому захищати Батьківщину. Відразу пішов добровольцем. Він був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, доброволець.
Андрій Харченко загинув 14 липня 2022 року в Донецькій області під час артобстрілу.
Похований на міському кладовищі «Новий побут» у Прилуках.
Шекун Станіслав Сергійович
(14.03.1992 – 21.02.2023)
Народився 14 березня 1992 року в селі Полонки Чернігівської області. Навчався в Удайцівській ЗОШ I-II ст.. Прилуцького району.
Після школи вступив до Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Монтажник-зварник», де навчався з 2007 року по 2010 рік. Згодом здобував освіту у Харківському індустріально-педагогічному технікумі за спеціальністю «Майстер виробничого навчання, технік-технолог».
З 2012 року по 2015 рік працював майстром виробничого навчання у Ладанському професійному ліцеї.
З 2015 року по 2022 рік працював на підприємстві «Буріння свердловин». 26 жовтня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
Загинув 21 лютого 2023 року поблизу н.п. Червонопопівка, Сєвєродрнецького р-ну, Луганської області, під час виконання бойового завдання. Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність. Поховали Станістава 14 березня на малій Батьківщині.