Герої Чернігівського професійного
ліцею залізничного транспорту:
Білоус Ілля Костянтинович
(10. 05. 1996 – 17. 02. 2015)
Народився 10 травня 1996 року в Чернігові.
Закінчив 9 класів Чернігівської загальноосвітньої школи № 9.
У 2014 році закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту № 5 та здобув спеціальність «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування».
Коли почалися військові події на сході країни, вирішив їхати на Донбас відстоювати Незалежність України.
У вересні 2014 року звернувся до Чернігівського військкомату з проханням зарахувати його на військову службу в Збройні сили України, але, зваживши на вік, йому було 18 років, відмовили. Тоді він попросився добровольцем до патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів», куди був зарахований рядовим.
Трагічно загинув 17 лютого 2015 року в селі Кіпті Козелецького району Чернігівської області під час повернення підрозділу на ротацію додому.
Похований 19 лютого 2015 року в Чернігові на кладовищі «Яцево».
Бойко Валентин Анатолійович
(04. 08. 1979 – 08. 12. 2014)
Народився 4 серпня 1979 року у місті Прилуки Чернігівської області.
Закінчив Прилуцьку ЗОШ I-III ступенів № 3 та в 1997 році - Чернігівське професійне училище № 5, здобув спеціальність «Бригадир з поточного утримання й ремонту залізничних колій».
Працював залізничником.
У березні 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Сержант, командир мінометного розрахунку військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.
Похований у місті Прилуки Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Будько Олександр Анатолійович
(07. 07. 1973 – 17. 11. 2014)
Народився 7 липня 1973 року в м. Гомель (Білорусь). Згодом родина переїхала жити у м. Чернігів.
З 1981 року по 1989 рік навчався у середній школі № 16.
У 1992 році закінчив професійно-технічне училище № 5, здобув спеціальність «Бригадир колії». Потім був призваний на строкову службу до лав Збройних сил. Служив у десантних військах. Трудовий шлях розпочав на Південно-Західній залізниці, працював на підприємстві «Домобудівник» у Чернігові монтажником-висотником.
31 липня 2014 року був мобілізований до Збройних сил України. Потрапив до 169-го Навчального центру в с. Десні на Чернігівщині, був молодшим сержантом, командиром відділення навчального механізованого взводу. 14 жовтня 2014 року відправлений в зону проведення АТО у Донецьку область. Отримав позивний «Шустрий».
Загинув 17 листопада 2014 року в районі с. Орлово-Іванівка Шахтарського району Донецької області (район кургану Гостра Могила).
Похований 21 листопада 2014 року в м. Чернігові.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Коновалов Олексій Ігорович
(31. 01. 1970 – 12. 06. 2014)
Народився 31 січня 1970 року в місті Чернігові.
У 1979 – 1980 і 1983 – 1984 роках навчався у восьмирічній школі № 15 м.Чернігова. Закінчив Чернігівську середню школу № 9 у 1986 році.
У 1986-87 роках навчався в Чернігівському професійно-технічному училищі № 5.
У 1992 році закінчив Київське вище військове інженерне училище зв’язку імені М. І. Калініна.
16 років життя присвятив службі в армії. За військовою спеціальністю був зв’язківцем. Під час проведення другої хвилі мобілізації 24 квітня 2014 року добровільно знову вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу командиром стрілецького взводу стрілецької роти 13-го батальйону територіальної оборони.
Загинув 12 червня 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції в селищі Верхня Богданівка Біловодського району Луганської області.
Похований 16 червня 2014 року в місті Чернігові.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), а 21 листопада 2016 року нагороджений орденом «ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ ДОБРОВОЛЬЦІВ» (посмертно).
Малєц Олександр Миколайович
(26.081994 - 21.01.2016)
Народився 26 серпня 1994 року в селі Макишин Городнянського району.
Закінчив Макишинську загальноосвітню школу (2012) та Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту за спеціальністю “монтажник гіпсокартонних конструкцій”.
Військовослужбовець Збройних сил України з листопада 2015 року. Солдат 1121-го окремого зенітно-ракетного дивізіону 169-го навчального центру.
Помер 18 січня 2016 року від пневмонії в Київському госпіталі перед відправкою на Схід України.
Похований 21 січня 2016 року в селі Макишин.
На честь Олександра Малєца та загиблих земляків у січні 2020 року у Городні відкритий меморіальний знак.
Нагорний Сергій Михайлович
(17. 09. 1991 – 03. 08. 2014)
Старший солдат, механік-водій танка 1-ої окремої гвардійської танкової бригади, учасник АТО в Донецькій та Луганській областях.
Народився 17 вересня 1991 року в місті Чернігові.
Після закінчення Чернігівської загальноосвітньої школи № 20 вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту. У 2009 році закінчив навчання та здобув професію «Штукатур. Маляр. Лицювальник-плиточник».
У 2010 році призваний до лав Збройних сил України на строкову службу. Після демобілізації працював охоронцем.
У жовтні 2013 року пішов служити до лав Збройних сил України за контрактом. Службу проходив у 1-й окремій гвардійській танковій бригаді 8-го армійського полку на посаді механіка-водія танка.
Загинув 3 серпня 2014 року біля села Красний Яр Краснодонського району Луганської області.
Похований в селі Слабині Чернігівського району.
8 вересня 2014 року Указом Президента України № 708\2014 за особисту мужність і героїзм нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). За оборону Луганського та Донецького аеропортів нагороджений орденом від організації «Побратими України» від 28 грудня 2016 року № 622.
Орленко Віктор Миколайович
(08. 03. 1961 – 03. 06. 2015)
Народився 8 березня 1961 року в селі Талалаївці Ніжинського району Чернігівської області. На «добре» та «відмінно» закінчив 8 класів і вступив до Чернігівського ПТУ № 5, здобув спеціальність «Помічник машиніста тепловоза».
Після закінчення училища деякий час працював у Дарницькому депо. Потім був призваний до лав армії, служив на південному кордоні країни та на території Афганістану. Отримав поранення.
Після закінчення служби — машиніст тепловозу локомотивного депо «Дарниця» у місті Києві. 18 лютого 2014 року, під час боїв на Майдані, В. Орленко отримав важке поранення в голову після того, як врятував свого пораненого сина. Хлопець вижив та одужав, а батько потрапив до лікарні у надважкому стані.
Два місяці В. Орленко перебував у комі. Проходив реабілітацію у клініці «Шаріте» у Німеччині. Після реабілітації прийшов до тями, зміг сидіти і говорити. Однак після повернення в Україну його стан різко погіршився. Помер 3 червня 2015 року у Київській клінічній лікарні № 1. Похований у селі Талалаївка Ніжинського району.
17 лютого 2016 року видано Указ Президента України № 56/2016 «Про присвоєння В. Орленку звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності, з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Пакалов Олег Михайлович
(17. 07. 1970 – 09. 08. 2015)
Народився 17 липня 1970 року в селі Буда Вороб’ївська Новгород-Сіверського району. Ріс із бабусею та дідусем у с. Півнівщині Городнянського району. Після закінчення восьмирічної школи, у 1989 році навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту № 5 та здобув спеціальність «Оглядач вагонів».
Проходив строкову військову службу в Радянській армії в Підмосков’ї. Працював на різних посадах у КСП імені Мічуріна села Хрипівки Городнянського району, згодом – у Городнянському держлісгоспі.
Мобілізований 1 лютого 2015 року. Військову службу спочатку проходив у військовій частині в смт Десна Козелецького району, потім у навчальному центрі в місті Рівному.
У АТО – у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Загинув унаслідок снайперського вогню 9 серпня 2015 року в районі міста Маріуполь Донецької області. Похований 13 серпня 2015 року в селі Півнівщині Городнянського району Чернігівської області.
Парубець Сергій Сергійович
(10. 02. 1995 – 18. 01. 2015)
Народився 10 лютого 1995 року у селі Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області.
У 2012 році закінчив Вересоцьку ЗОШ І-ІІІ ступенів Куликівського району, а в 2013 році здобув спеціальність «Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж» у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту. З 2013 року проходив військову службу за контрактом у 95-й аеромобільній бригаді (м. Житомир) за спеціальністю стрілець-помічник гранатометника.
Загинув 18 січня 2015 року під час обстрілу колони біля селища Спартак (район Донецького аеропорту) Ясинуватського району Донецької області. Похований у селі Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Пірог Микола Петрович
(09. 08. 1980 – 01. 10. 2014)
Народився 9 серпня 1980 року в селі Петрушин Чернігівського району Чернігівської області. Згодом родина переїхала до Чернігова. Навчався в загальноосвітній школі № 2, закінчив дев’ять класів.
У 1998 році закінчив Чернігівське професійно-технічне училище № 5, здобув спеціальність «Слюсар-сантехник».
Потім була служба в армії. До лютого 2014 року проживав у Москві, потім повернувся до Чернігова. 30 квітня 2014 року був призваний за мобілізацією, служив артилеристом у складі 3 роти 13 батальйону «Чернігів» на Луганщині.
Тяжке поранення отримав на Луганщині під час обстрілів із РСЗВ «Град».
Проходив лікування в Харківському шпиталі. За власним бажанням був переведений до шпиталю м.Чернігова.
1 жовтня 2014 року прибув до рідного міста, проте до шпиталю не потрапив – помер від гострої серцевої недостатності.
Похований у м. Чернігові.
Рак Владислав Миколайович
(28. 12. 1998 – 06. 08. 2019)
Народився 28 грудня 1998 року у селищі Козелець Чернігівської області. У 2014 році закінчив 9-й клас Козелецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №3.
Протягом 2014-2017 років навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту та здобув спеціальність «Штукатур. Маляр. Лицювальник-плиточник».
У 2017 році вступив на військову службу за контрактом. Матрос, гранатометник 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти військової частини А 2777 (36-а окрема бригада морської піхоти Військово-Морських Сил України).
Загинув 06 серпня 2019 року під час обстрілу у районі села Павлополь Волноваського району Донецької області.
Похований у селищі Козелець Чернігівської області. Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 625 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Рудник Артем Юрійович
(12. 09. 1989 – 27. 07. 2014)
Народився 12 вересня 1989 року в місті Чернігові. У 2004 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 17. У 2007 році закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту за спеціальністю «Штукатур. Маляр. Лицювальник-плиточник».
Проходив строкову службу в м. Золочеві, а після служби здобув освіту в Чернігівському навчально-курсовому комбінаті корпорації «Укрбуд» за спеціальністю «електрозварювальник». Працював за фахом на чернігівській ТЕЦ.
Мобілізований до Збройних сил України в березні 2014 року. В АТО – у складі 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів – 2».
Загинув 27 липня 2014 року біля селища Новоіванівка Попаснянського району Луганської області. Похований 29 липня 2014 року в місті Чернігові. У пам’ять про Артема Рудника 4 грудня 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 17 установлена меморіальна дошка.
Стаценко Геннадій Анатолійович
(06.02.1969 - 15.03.2017)
Народився 6 лютого 1969 року в Городні.
У 1986 році закінчив Городнянську загальноосвітню школу № 1, згодом – Чернігівське професійне училище залізничного транспорту № 5.
Працював на заводі “Агат” в Городні, зварювальником на будівництві в Києві, Маріуполі, Мінську.
Учасник Революції Гідності.
Призваний до Збройних сил України у серпні 2014 року. У складі мінометної батареї 28-ї окремої механізованої бригади проходив службу біля села Тамарчук Мар’їнського району Донецької області. З березня 2016 року перейшов на контракт. Молодший сержант, командир мінометного розрахунку 93-ї окремої механізованої бригади.
Помер 15 березня 2017 року в наслідок хвороби в районі Лисичанська Луганської області.
Похований 18 березня 2017 року в Городні.
В пам’ять про Геннадія Стаценка у серпні 2017 року в Городні на міській Алеї Героїв встановлений пам’ятний знак. На честь Геннадія Стаценка та загиблих земляків у січні 2020 року у Городні відкритий меморіальний знак. Пам’ять Геннадія Стаценка увічнена у меморіалі воякам 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” , відкритому у Черкаській області.
Харитонов Сергій Миколайович
(26. 03. 1969 – 30. 01. 2015)
Народився 26 березня 1969 року в м. Чернігові. У 1976 році вступив до 1 класу Чернігівської загальноосвітньої школи № 3, де у 1984 році закінчив 8 класів. У 1987 році закінчує Чернігівське професійне училище № 5 та здобуває пеціальність «Помічник машиніста тепловоза». Майже рік пропрацював у локомотивному депо станції Чернігів помічником машиніста.
З 1988 по 1990 роки проходив строкову службу в лавах Збройних сил Радянського Союзу. З 1993 року він працював у ВАТ «Союзспецстрах», а з часом відкрив СТО та сам успішно зайнявся ремонтом автомобілів. 1 вересня 2014 року був мобілізований до в/ч 2278. Пройшов навчання на мінометника, мав звання сержанта, був командиром відділення. З 15 січня 2015 року знаходився в зоні АТО.
Загинув 30 січня 2015 року під час бою на одному з блокпостів в місті Вуглегірську Донецької області. 63 дні тіло перебувало на окупованій території, поки його знайшла і забрала наша пошукова група. Похований 3 квітня 2015 року в с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області.
Указом Президента України від 21 березня 2016 року № 103 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 16 грудня 2016 року на будівлі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту урочисто відкрито пам’ятну меморіальну дошку.
18 лютого 2017 р. «Єдиний волонтерський центр» м. Чернігова нагородив Харитонова Сергія Миколайовича почесною відзнакою «За оборону Дебальцевого» (посмертно).
Хрол Володимир Іванович
(28. 07. 1996 – 20. 06. 2017)
Народився 28 липня 1996 року у селі Волинка Сосницького району Чернігівської області. У 2001 році закінчив Волинківську ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2015 році — Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту за спеціальністю «Штукатур. Маляр. Лицювальник-плиточник». З 24 квітня 2015 по 15 липня 2016 року працював водієм швидкої допомоги Волинківської амбулаторії Сосницького району.
27 липня 2016 року зарахований на військову службу за контрактом до військової частини В 0934 (селище Десна Козелецького району Чернігівської області).
Старший стрілець-регулювальник 2-го комендантського відділення комендантського взводу в/ч В 6250 (92-а окрема механізована бригада).
У зоні АТО перебував з вересня 2016 року. Загинув внаслідок нещасного випадку на воді 20 червня 2017 року у районі міста Курахове Мар’їнського району Донецької області. Похований у селі Волинка Сосницького району Чернігівської області.
