Герої ДПТНЗ "Чернігівський професійний будівельний ліцей":
Безік Сергій Васильович
(14.10.1983 - 31.05.2016)
Народився 14 жовтня 1983 року в селі Боромики Чернігівського району.
У 1999 році закінчив Снов’янську загальноосвітню школу, а у 2002 році – Чернігівське професійно-технічне училище № 18 за спеціальністю “муляр, монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій, електрозварник ручного зварювання”.
Працював у Чернігові муляром (корпорація УкрБуд), охоронцем (гіпермаркет “Вена”), з 2007 року – монтажником вентиляційних кранів на будівництвах у Києві.
Призваний до Збройних сил України у березні 2014 року. Молодший сержант, командир відділення управління 2-го реактивно-артилерійського взводу 1-ї реактивно-артилерійської батареї реактивного дивізіону 1-ї окремої танкової бригади. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань на території Донецької та Луганської областей.
Демобілізований у 2015 році.
Трагічно загинув 31 травня 2016 року. Похований у селі Боромики.
Головатий Максим Сергійович
(23. 02. 1992 – 18. 02. 2015)
Народився 23 лютого 1992 року в місті Мені Чернігівської області. У 2009 році закінчив Менську ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Тараса Шевченка. У 2009 році вступив до Чернігівського професійного будівельного ліцею, який закінчив у 2011 році, отримав свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації «Штукатур. Лицювальник-плиточник. Маляр. III розряду».
Потім була служба в армії: півроку в навчальному центрі «Десна», а далі – у Криму, де молодший сержант Максим Головатий був командиром гірсько-піхотного відділення військової частини А 2320.
Мобілізований до лав Збройних сил України 28 квітня 2014 року. У зоні АТО воював у складі 13-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони «Чернігів-1».
Загинув від снайперського вогню 18 лютого 2015 року під час відходу українських військ із міста Дебальцевого біля села Логвинового Бахмутського (Артемівського) району Донецької області.
Похований 30 квітня 2015 року в місті Мені Чернігівської області.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Коваль Максим Олександрович
(04. 08. 1987 – 19. 06. 2014)
Народився 4 серпня 1987 року в місті Учкудук (Узбекистан). У 1997 році батьки переїхали в Україну в місто Донецьк, де Максим закінчив 5 клас, а 1998 року сім’я переїхала до міста Чернігова. Спочатку навчався в ЗОШ № 6, а від 1999 року – ЗОШ № 35.
Після закінчення 9 класу в 2001 році був зарахований до Чернігівського професійного будівельного ліцею, де здобув професію «Столяр-різальник по дереву та бересті».Після закінчення ліцею був призваний до лав української армії. Згодом служив у десантних військах за контрактом у складі Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.
Під час буремних подій на Сході України у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Максима направили в м. Артемівськ (Бахмут) на охорону стратегічних об’єктів.
Загинув 19 червня 2014 року від кулі снайпера в бою за місто Красний Лиман (нині – Лиман) Донецької області. На прохання сестри похований у місті Донецьку, на час поховання сестра з батьком проживали там (пізніше переїхали до міста Чернігова).
Указом Президента України від 15 липня 2014 року № 593 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Колісніченко Олександр Сергійович
(20.09.1990 - 16.01.2017)
Народився 20 вересня 1990 року в Чернігові.
У 2005 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 12, а у 2008 році – Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю “елктрогазозварювальник”.
Призваний до Збройних сил України у 2014 році. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань на території Донецької та Луганської областей.
Демобілізований у 2015 році.
Помер 16 січня 2017 року.Похований у Чернігові.
Кравченко Євген Анатолійович
(13. 09. 1991 – 31. 01. 2015)
Народився 13 вересня 1991 року в місті Чернігові. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 34. У 2009 закінчив Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Зварювальник».
Строкову військову службу проходив у Севастополі. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» ІІ ст. 24 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України та брав участь в АТО. Звання: молодший сержант. Посада: командир бойової машини – командир відділення 13-й окремий мотопіхотний батальйон (1-а окрема танкова бригада).
Загинув 31 січня 2015 року під час бою за блокпост 1302 у районі міста Вуглегірська Бахмутського (Артемівського) району Донецької області.
Похований 5 лютого 2015 року в місті Чернігові на кладовищі «Яцево».
Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею урочисто встановлена меморіальна дошка, присвячена пам’яті Євгена Кравченка.
Куц Геннадій Володимирович
(02. 06. 1991 – 19. 08. 2014)
Народився 2 червня 1991 року в Чернігові. Закінчив загальноосвітню школу в селі Ковпита Чернігівського району та Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Плиточник-штукатур». В АТО у складі 1-ї окремої танкової бригади – сержант, командир танку.
Був поранений 18 серпня 2014 року під час обстрілу поблизу селища Новосвітлівки Луганської області.
Помер 19 серпня 2014 року у військовому шпиталі.
Похований 22 серпня 2014 року в селі Ковпиті Чернігівського району.
Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Лобода Вадим Михайлович
(03. 09. 1983 – 12. 09. 2014)
Народився 3 вересня 1983 року в місті Чернігові. У 1998 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 14. Потім було навчання в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Електромонтажник».
Від 2001 до 2003 року проходив службу у Внутрішніх військах МВС України.
28 квітня 2014 року призваний за мобілізацією до лав Збройних сил України у складі 13-го батальйону територіальної оборони.
Загинув 12 вересня 2014 року біля селища Городище Біловодського району Луганської області. Похований 15 вересня 2014 року на «Алеї Героїв» кладовища «Яцево» в місті Чернігові.
Указом Президента України № 76 від 1 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Петрик Сергій Вікторович
(16. 04. 1987 – 22. 02. 2015)
Народився 16 квітня 1987 року в селі Чистому Колодязі (Червоний Колодязь) Ніжинського району Чернігівської області. У 2002 році закінчив Перемозьку ЗОШ І-ІІІ ст. Ніжинського району, потім Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Столяр». Деякий час працював столяром у тому ж ліцеї.
2005-2006 роки проходив строкову службу м. Семиполки Київської області (старший солдат). У 2010 – 2011 роках працював у Перемозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Ніжинського району.
19 березня 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу в 1-й окремій танковій бригаді в селищі Гончарівському Чернігівського району. Під час служби був механіком, ремонтував військову техніку та переганяв її на Схід.
Загинув 22 лютого 2015 року в селі Златоустівка Волноваського району Донецької області.
Похований 25 лютого 2015 року в селі Перемозі Ніжинського району.
Посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».
У пам’ять про Сергія Петрика у вересні 2015 року на будівлі Перемозької загальноосвітньої школи та в жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлені меморіальні дошки.
Пономаренко Дмитро Олександрович
(22.05.1981 - 25.02.2017)
Народився 22 травня 1981 року в Чернігові. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 27 (1996) та Чернігівський професійний будівельний ліцей № 10 за спеціальністю “столяр-різьбяр”. У 2009 році закінчив Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права за спеціальністю “менеджер економічної безпеки підприємств”.
Працював у Славутичі в пожежній частині, в охоронних структурах Чернігова.
У жовтні 2015 року вступив за контрактом до Збройних сил України. Молодший сержант, водій-електрик 550-ї окремої радіолокаційної роти 138-ї радіотехнічної бригади. З жовтня 2016 року керував квадрокоптерами у підрозділі розвідки 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 25 лютого 2017 року в районі смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Похований 1 березня 2017 року в Чернігові.
Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Сокирко Анатолій Михайлович
(17. 10. 1989 – 14. 07. 2014)
Народився 17 жовтня 1989 року в селі Вільшани Сосницького району Чернігівської області. Закінчив 9 класів Вільшанської середньої школи. У 2008 році здобув середню спеціальну освіту в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Монтажник-електрозварник ручного зварювання». Працював за фахом у селі Количівці Чернігівського району.
Під час проведення першої хвилі мобілізації призваний до Збройних сил України. Служив командиром бойової машини в 72-й окремій механізованій бригаді.
Загинув 14 липня 2014 року за 3 км південно-східніше міста Амвросіївки Донецької області під час масованого артилерійського обстрілу.
Похований 20 липня 2014 року в селі Вільшани Сосницького району Чернігівської області. Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У пам’ять про Анатолія Сокирка у жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Супруненко Андрій Павлович
(16. 05. 1987 – 20. 06. 2016)
Народився 16 травня 1987 року в селі Перелюб Корюківського району.
У 2004 році закінчив Перелюбську загальноосвітню школу, а у 2006 році – Чернігівський професійний будівельний ліцей.Працював будівельником у Чернігові.
Призваний до Збройних сил України у серпні 2014 року. Брав участь у війні за Незалежність України на сході нашої країни. З квітня 2016 року служив за контрактом. Солдат, гранатометник 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Отримав тяжке поранення біля смт Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Помер 20 червня 2016 року в Дніпропетровському шпиталі.
Похований 23 червня 2016 року в селі Перелюб.
Указом Президента Україні № 48 від 27 лютого 2017 року “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
В пам’ять про Андрія Супруненка в червні 2017 року на будівлі Перелюбської загальноосвітньої школи встановлена меморіальна дошка. Ім’я Андрія Супруненка викарбуване на меморіалі в Парку Пам’яті в Корюківці.
Шелупець Дмитро Вікторович
(04. 02. 1989 – 11. 02. 2015)
Народився 4 лютого 1989 року в селищі Ріпках Чернігівської області. У 2007 році закінчив Ріпкинську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, потім навчався в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Столяр-верстатник деревообробних верстатів».
Проходив контрактну військову службу від жовтня 2008 року в полку зв’язку в місті Чернігові. Після розформування частини продовжив військову службу в селищі Семиполках Броварського району Київської області.
В АТО – у складі 2-го зведеного польового гвардійського вузла зв’язку Генерального штабу Збройних сил України.
11 лютого 2015 року в районі міста Дебальцевого Донецької області внаслідок обстрілу бойових позицій артилерією ворога був тяжко поранений. Від отриманих ран помер дорогою до лікарні міста Бахмута (Артемівська) Донецької області.
Похований 15 лютого 2015 року в Ріпках Чернігівської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
