Герої ДПТНЗ "Чернігівський професійний будівельний ліцей":
Александров Олексій
(29.11. 1986 - 10.11.2023)
Старший солдат Олексій Александров народився 29 листопада 1986 року в місті Чернігів. У 1994 розпочав навчання у місцевій загальноосвітній школі №12. Тут закінчив 9 класів, після чого продовжив навчання у Чернігівському ліцеї №1. Опанував фах слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, за цим напрямом працював на ЗАЗі.
У перші дні повномасштабної війни долучився до лав ЗС України та став на захист рідного міста Чернігова. Після його звільнення від російських загарбників продовжив боронити Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А4007 на посаді стрільця-санітара механізованого відділення.
Загинув 10 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.
Атрошенко Дмитро
(30.12.1986 - 22.07.2023)
Старший солдат Дмитро Атрошенко народився 30 грудня 1986 року в місті Городня. Закінчив місцеву загальноосвітню школу. У 2005 році закінчив ДПТНЗ ЧПБЛ №18. Того ж року розпочав проходження строкової військової служби.
У квітні 2022 року долучився до лав ЗСУ. Був у складі одного з підрозділів військової частини А7014 на посаді навідника-оператора. Загинув 22 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Барабаш Олександр
(31.10.1987 - 30.09.2023)
Старший солдат Олександр Барабаш народився 31 жовтня 1987 року в селі Охрамієвичі Корюківського району. У 2005 році закінчив місцеву ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2006 році вступив до Чернігівського ПТУ № 1, де здобув спеціальність радіомеханіка. Працював на різних будівельних роботах в Україні та за кордоном.
У березні 2023 року долучився до лав ЗС України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4010 на посаді старшого механіка-водія розвідувального відділення.
Загинув 30 вересня 2023 під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися та поховали військового на кладовищі рідного села.
Безік Сергій Васильович
(14.10.1983 - 31.05.2016)
Народився 14 жовтня 1983 року в селі Боромики Чернігівського району.
У 1999 році закінчив Снов’янську загальноосвітню школу, а у 2002 році – Чернігівське професійно-технічне училище № 18 за спеціальністю “муляр, монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій, електрозварник ручного зварювання”.
Працював у Чернігові муляром (корпорація УкрБуд), охоронцем (гіпермаркет “Вена”), з 2007 року – монтажником вентиляційних кранів на будівництвах у Києві.
Призваний до Збройних сил України у березні 2014 року. Молодший сержант, командир відділення управління 2-го реактивно-артилерійського взводу 1-ї реактивно-артилерійської батареї реактивного дивізіону 1-ї окремої танкової бригади. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань на території Донецької та Луганської областей.
Демобілізований у 2015 році.
Трагічно загинув 31 травня 2016 року. Похований у селі Боромики.
Беляков Олександр Сергійович
(03.07.1982 - 04.01.2023)
Народився 3 липня 1982 року. Мешкав у селі Андріївка, Чернігівської області.
У 1999 році після закінчення школи вступив до ПТУ № 1 міста Чернігів, здобув професію слюсаря-ремонтника. У 2014 році долучився до підрозділу «Батальйон Чернігів». З 2014 року по 2016 рік брав участь в АТО. Після звільнення продовжив працювати в охоронній фірмі. У 2021 році, Олександр Сергійович, повернувся до лав Збройних Сил України на посаду навідник міномета. Старший солдат.
На жаль, 4 січня 2023 року, Олександр Сергійович, загинув під час виконання бойового завдання. Провели в останній путь та поховали Героя на малій Батьківщині в селі Андріївка.
Бобрушко Олександр Миколайович
(29.02.1996 - 30.03.2022)
Народився 29 лютого 1996 року в селі Миколаївка, Менського району, Чернігівської області.
Здобув повну загальну середню освіту у 2013 році в Миколаївській загальноосвітній школі I-III ступенів Менської районної ради Чернігівської області. Закінчив у 2015 році Державний професійно-технічний навчальний заклад «Чернігівський професійний будівельний ліцей» та здобув професію «Електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування».
З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, Олександр, долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. На жаль, Олександр, загинув 30 березня 2022 року в м. Чернігів, під час виконання бойового завдання. Провели в останній путь та поховали Героя 3 квітня 2022 року на малій Батьківщині в селі Миколаївка, Чернігівської області.
Нагороджений посмертно почесною відзнакою начальника Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки I ст. Нагороджений Указом Президента України від 23 травня 2022 року №360 орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Буленок Олег
(22.09.1995- 16.07.2023)
Солдат Олег Буленок народився 22 вересня 1995 року у Чернігові. Закінчив 11 класів місцевої середньої загальноосвітньої школи №7, а після неї вивчився на тесляра. Проходив строкову військову службу у підрозділах ЗСУ, потім працював у супермаркеті. Після подій 24 лютого 2022 року долучився до оборонців України.
Олег Буленок Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4438 на посаді стрільця-санітара. Загинув 16 липня 2023 року під час боїв на Донеччині.
Головатий Максим Сергійович
(23. 02. 1992 – 18. 02. 2015)
Народився 23 лютого 1992 року в місті Мені Чернігівської області. У 2009 році закінчив Менську ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Тараса Шевченка. У 2009 році вступив до Чернігівського професійного будівельного ліцею, який закінчив у 2011 році, отримав свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації «Штукатур. Лицювальник-плиточник. Маляр. III розряду».
Потім була служба в армії: півроку в навчальному центрі «Десна», а далі – у Криму, де молодший сержант Максим Головатий був командиром гірсько-піхотного відділення військової частини А 2320.
Мобілізований до лав Збройних сил України 28 квітня 2014 року. У зоні АТО воював у складі 13-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони «Чернігів-1».
Загинув від снайперського вогню 18 лютого 2015 року під час відходу українських військ із міста Дебальцевого біля села Логвинового Бахмутського (Артемівського) району Донецької області.
Похований 30 квітня 2015 року в місті Мені Чернігівської області.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Дідок Андрій
(31.01.1980 - 16.11.2023)
Солдат Андрій Дідок народився 31 січня 1980 року в місті Чернігові. Після закінчення школи №19 вступив до професійного училища №6, де навчався за спеціальністю "столяр-тесляр". Після закінчення училища працював за фахом.
У травні цього року за власним бажанням вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі одного з підрозділів військової частини А1302 на посаді стрільця-санітара мотопіхотного відділення. Під час одного з боїв на східному напрямку отримав поранення, пройшов реабілітацію та повернувся до побратимів захищати Батьківщину.
Загинув 16 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.
Коваленко Михайло
(23.12.1987 - 19.10.2023)
Старший солдат Михайло Коваленко народився 23 грудня 1987 року в місті Городня. Після закінчення школи навчався у Чернігівському професійному ліцеї, який закінчив у 2006 році та опанував фах електрозварювальника.
На захист України став ще у 2014 році, у 2015 році брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Того ж року демобілізувався та повернувся на Городнянщину. У вересні 2022 р. знову став до лав Захисників, служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді старшого навідника кулеметного взводу.
Загинув 19 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі у Городні.
Коваль Максим Олександрович
(04. 08. 1987 – 19. 06. 2014)
Народився 4 серпня 1987 року в місті Учкудук (Узбекистан). У 1997 році батьки переїхали в Україну в місто Донецьк, де Максим закінчив 5 клас, а 1998 року сім’я переїхала до міста Чернігова. Спочатку навчався в ЗОШ № 6, а від 1999 року – ЗОШ № 35.
Після закінчення 9 класу в 2001 році був зарахований до Чернігівського професійного будівельного ліцею, де здобув професію «Столяр-різальник по дереву та бересті».Після закінчення ліцею був призваний до лав української армії. Згодом служив у десантних військах за контрактом у складі Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.
Під час буремних подій на Сході України у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Максима направили в м. Артемівськ (Бахмут) на охорону стратегічних об’єктів.
Загинув 19 червня 2014 року від кулі снайпера в бою за місто Красний Лиман (нині – Лиман) Донецької області. На прохання сестри похований у місті Донецьку, на час поховання сестра з батьком проживали там (пізніше переїхали до міста Чернігова).
Указом Президента України від 15 липня 2014 року № 593 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Колісніченко Олександр Сергійович
(20.09.1990 - 16.01.2017)
Народився 20 вересня 1990 року в Чернігові.
У 2005 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 12, а у 2008 році – Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю “елктрогазозварювальник”.
Призваний до Збройних сил України у 2014 році. Брав участь у бойових діях проти російсько-терористичних угрупувань на території Донецької та Луганської областей.
Демобілізований у 2015 році.
Помер 16 січня 2017 року.Похований у Чернігові.
Кравець Олександр
(25.10.1979 - 22.11.2023)
Сержант Олександр Кравець народився 25 жовтня 1979 року у Луцьку. Після переїзду до Чернігова навчався у місцевій ЗОШ №30, потім – у ПТУ №10.
У вересні 2023 року став до лав ЗС України. Боронив Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А4438 на посаді номера обслуги відділення спецпризначення.
Загинув 22 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.
Кравченко Євген Анатолійович
(13. 09. 1991 – 31. 01. 2015)
Народився 13 вересня 1991 року в місті Чернігові. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 34. У 2009 закінчив Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Зварювальник».
Строкову військову службу проходив у Севастополі. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» ІІ ст. 24 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України та брав участь в АТО. Звання: молодший сержант. Посада: командир бойової машини – командир відділення 13-й окремий мотопіхотний батальйон (1-а окрема танкова бригада).
Загинув 31 січня 2015 року під час бою за блокпост 1302 у районі міста Вуглегірська Бахмутського (Артемівського) району Донецької області.
Похований 5 лютого 2015 року в місті Чернігові на кладовищі «Яцево».
Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею урочисто встановлена меморіальна дошка, присвячена пам’яті Євгена Кравченка.
Король Володимир
(12.02.1995 - 07.08.2023)
Старший солдат Володимир Король народився 12 лютого 1995 року в Чернігові. Тут закінчив школу № 30, після чого навчався у Чернігівському професійно-технічному училищі №6.
24 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді гранатометника стрілецького відділення. Загинув 7 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.
Куц Геннадій Володимирович
(02. 06. 1991 – 19. 08. 2014)
Народився 2 червня 1991 року в Чернігові. Закінчив загальноосвітню школу в селі Ковпита Чернігівського району та Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Плиточник-штукатур». В АТО у складі 1-ї окремої танкової бригади – сержант, командир танку.
Був поранений 18 серпня 2014 року під час обстрілу поблизу селища Новосвітлівки Луганської області.
Помер 19 серпня 2014 року у військовому шпиталі.
Похований 22 серпня 2014 року в селі Ковпиті Чернігівського району.
Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Лобода Вадим Михайлович
(03. 09. 1983 – 12. 09. 2014)
Народився 3 вересня 1983 року в місті Чернігові. У 1998 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 14. Потім було навчання в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Електромонтажник».
Від 2001 до 2003 року проходив службу у Внутрішніх військах МВС України.
28 квітня 2014 року призваний за мобілізацією до лав Збройних сил України у складі 13-го батальйону територіальної оборони.
Загинув 12 вересня 2014 року біля селища Городище Біловодського району Луганської області. Похований 15 вересня 2014 року на «Алеї Героїв» кладовища «Яцево» в місті Чернігові.
Указом Президента України № 76 від 1 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагорний Олександр
(24.05.1972 - 06.10.2023)
Солдат Олександр Нагорний народився 24 травня 1972 року у селищі Холми Корюківського району. У 1986 році закінчив місцеву школу та вступив до професійно-технічного училища, що у Чернігові, де опанував професію "Маляр, монтажник залізобетонних конструкцій".
До ЗСУ долучився у квітні 2023 року. Службу ніс на посаді навідника мотопіхотного відділення одного з підрозділів військової частини А4590.
Загинув 6 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Новик Ярослав
(20.10.1987 – 05.08.2023)
Старший солдат Ярослав Новик народився 20 жовтня 1987 року в Чернігові. Тут закінчив загальноосвітню школу №28 після чого навчався у Чернігівському професійно-технічному училищі.
У жовтні 2022 року почав служити у складі одного з підрозділів військової частини А4350 на посаді стрільця-снайпера.
Загинув 5 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському храмі та поховали на кладовищі Яцево.
Носовець Віталій
(12.05.1993 – 09.05.2023)
Віталій Носовець народився 12 травня 1993 року в селі Бірківка Менської громади. Тут закінчив місцеву школу, потім навчався у ДПТНЗ ЧПБЛ №18.
В період 2015-2016 років брав безпосередню участь в антитерористичній операції на Донеччині та Луганщині. У квітні 2022 року Віталій знову став до лав оборонців Батьківщини. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А7014.
9 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Віталій потрапив під ворожий обстріл, отримавши травми, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селі. Поховали на місцевому кладовищі.
Павлович Ігор Володимирович
(30.11.1995 - 14.10.2023)
Молодший сержант Ігор Володимирович Павлович народився 30 листопада 1995 року у Носівці. Навчався в місцевій ЗОШ №1, далі навчався за спеціальністю "різьбяр по дереву". У квітні 2022 року знову став до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4674 на посаді командира мінометного розрахунку.
Загинув 14 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали військового у Носівці.
Петрик Сергій Вікторович
(16. 04. 1987 – 22. 02. 2015)
Народився 16 квітня 1987 року в селі Чистому Колодязі (Червоний Колодязь) Ніжинського району Чернігівської області. У 2002 році закінчив Перемозьку ЗОШ І-ІІІ ст. Ніжинського району, потім Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «Столяр». Деякий час працював столяром у тому ж ліцеї.
2005-2006 роки проходив строкову службу м. Семиполки Київської області (старший солдат). У 2010 – 2011 роках працював у Перемозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Ніжинського району.
19 березня 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу в 1-й окремій танковій бригаді в селищі Гончарівському Чернігівського району. Під час служби був механіком, ремонтував військову техніку та переганяв її на Схід.
Загинув 22 лютого 2015 року в селі Златоустівка Волноваського району Донецької області.
Похований 25 лютого 2015 року в селі Перемозі Ніжинського району.
Посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».
У пам’ять про Сергія Петрика у вересні 2015 року на будівлі Перемозької загальноосвітньої школи та в жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлені меморіальні дошки.
Пилипей Павло
(16. 01. 1983 – 28.11.2023)
Старший солдат Павло Пилипей народився 16 січня 1983 року у Чернігові. З 1990 по 2000 роки навчався в місцевій школі №2, а з 2000 по 2001 роки у ДПТНЗ ЧПБЛ №18 на зварювальника.
Протягом 2001-2002 років проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ. Завчасно закінчив Чернігівський кооперативний технікум за спеціальністю "юрист". Протягом 2002-2004 років проходив службу за контрактом в одному з військових підрозділів Чернігівщини. Потім служив у міліції кінологом.
З 2015 по 2020 роки знову проходив військову службу за контрактом у Чернігові. Брав безпосередню участь в АТО на сході держави у 2016-2017 роках. Після закінчення контракту працював за кордоном. З перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини, брав активну участь в обороні Чернігова, після цього у складі одного з підрозділів військової частини А4062 боронив Україну на посаді стрільця. Загинув 28 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали бійця на кладовищі "Яцево".
Полівода Олександр
(28.08.1972 – 13.11.2022)
Головний сержант Олександр Полівода народився 28 серпня 1972 року у селі Вовчок Козелецької громади.
Навчався в місцевій 8-річній школі, у 1987 році вступив до середнього професійно-технічного училища №18 у Чернігові, яке закінчив у 1990 році.Протягом 1990-1992 років проходив військову службу, а у 2015-му та 2016-му роках брав безпосередню участь в антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Із початком повномасштабної війни не зміг лишитися осторонь та за власним бажанням став на захист України. Боронив Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді "старший стрілець".
Загинув 13 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Протягом цього часу воїн вважався зниклим безвісти.
Пономаренко Дмитро Олександрович
(22.05.1981 - 25.02.2017)
Народився 22 травня 1981 року в Чернігові. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 27 (1996) та Чернігівський професійний будівельний ліцей № 10 за спеціальністю “столяр-різьбяр”. У 2009 році закінчив Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права за спеціальністю “менеджер економічної безпеки підприємств”.
Працював у Славутичі в пожежній частині, в охоронних структурах Чернігова.
У жовтні 2015 року вступив за контрактом до Збройних сил України. Молодший сержант, водій-електрик 550-ї окремої радіолокаційної роти 138-ї радіотехнічної бригади. З жовтня 2016 року керував квадрокоптерами у підрозділі розвідки 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 25 лютого 2017 року в районі смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Похований 1 березня 2017 року в Чернігові.
Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Райський Василь
(06.08.1979 – 11.10.2023)
Солдат Василь Райський народився 06 серпня 1979 року у селі Мохнатин (Новобілоуська громада). Тут зростав та навчався у ДПТНЗ ЧПБЛ №18. Все своє життя працював на будівництві.
У квітні цього року став до лав ЗС України. Спочатку пройшов навчання на Харківщині, потім у складі одного з підрозділів військової частини А7400 вирушив боронити східні кордони держави.
Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися з військовим в Чернігові в Катерининській церкві, поховали його на кладовищі рідного села..
Рассоха Руслан
(06.06.1990 – 25.07.2023)
Солдат Руслан Рассоха народився 6 червня 1990 року в селі Товстоліс Чернігівського району. Працював у Чернігівському професійному будівельному ліцеї водієм. Після початку повномасштабної війни долучився до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді водія.
Солдат Руслан Рассоха Загинув 25 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали у рідному селі.
Родіонов Ярослав
(07.03.1992 - 15.10.2023)
Солдат Ярослав Родіонов народився 7 серпня 1992 року в Чернігові. У 2008 році закінчив місцеву середню школу №28. Далі вступив у Державний професійно-технологічний ліцей деревообробної промисловості за напрямом "столяр, виробник художніх виробів з дерева".
Після початку повномасштабної війни став на захист України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1376 на посаді кулеметника. Загинув 15 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.
Романюк Олег Миколайович
(02.08.1973 - 07.08.2022)
Олег Романюк народився 2 серпня 1973 року у Чернігові. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу №10, після чого навчався у ДПТНЗ ЧПБЛ №18. (група ЕМ – 11 випуск 91р,) Працював Олег будівельником, а після Революції Гідності долучився до Захисників України і протягом 2014-2015 років брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави у складі підрозділу держприкордонслужби.
З початком повномасштабного ворожого вторгнення наш земляк не лишився осторонь, та зі зброєю в руках став на захист рідної землі, разом з побратимами з 54-ї окремої механізованої бригади даючи гідну відсіч ворожим російським військам. На жаль, під час виконання чергового бойового завдання у населеному пункті Сіверськ на Донеччині Олег Романюк загинув.
У Чернігові 16 серпня 2022 р. попрощалися з земляком – старшим сержантом Олегом Миколайовичем Романюком, який загинув на Донеччині.
Сидорука Сергій
(10.03.1994 - 03.12.2023)
12 грудня 2023 р. у Чернігові поховали старшого солдата Сергія Сидорука, який загинув внаслідок отриманих травм на Запоріжжі.
Старший солдат Сергій Сидорук народився 10 березня 1994 року в Чернігові. У 2001 році навчався у місцевій школі № 2. У 2010 році отримав неповну середню освіту та вступив до Чернігівського професійного будівельного ліцею за напрямом "муляр", "монтажник з монтажу залізобетонних та бетонних конструкцій", "електрозварник ручного зварювання". У 2013-му успішно закінчив навчальний заклад. Протягом 2017-2020 років брав участь у бойових діях на Донеччині.
Після початку повномасштабної війни служив у складі одного з підрозділів військової частини А4674 на посаді номера обслуги. 3 грудня 2023 року під час оборони Запорізького напрямку отримав поранення, яке виявилось несумісним з життям. Попрощалися з військовим у Чернігові в Храмі усіх Святих Чернігівських. Поховали Сергія на кладовищі Яцево.
Сокирко Анатолій Михайлович
(17. 10. 1989 – 14. 07. 2014)
Народився 17 жовтня 1989 року в селі Вільшани Сосницького району Чернігівської області. Закінчив 9 класів Вільшанської середньої школи. У 2008 році здобув середню спеціальну освіту в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Монтажник-електрозварник ручного зварювання». Працював за фахом у селі Количівці Чернігівського району.
Під час проведення першої хвилі мобілізації призваний до Збройних сил України. Служив командиром бойової машини в 72-й окремій механізованій бригаді.
Загинув 14 липня 2014 року за 3 км південно-східніше міста Амвросіївки Донецької області під час масованого артилерійського обстрілу.
Похований 20 липня 2014 року в селі Вільшани Сосницького району Чернігівської області. Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У пам’ять про Анатолія Сокирка у жовтні 2015 року на будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею установлено меморіальну дошку.
Супруненко Андрій Павлович
(16. 05. 1987 – 20. 06. 2016)
Народився 16 травня 1987 року в селі Перелюб Корюківського району.
У 2004 році закінчив Перелюбську загальноосвітню школу, а у 2006 році – Чернігівський професійний будівельний ліцей.Працював будівельником у Чернігові.
Призваний до Збройних сил України у серпні 2014 року. Брав участь у війні за Незалежність України на сході нашої країни. З квітня 2016 року служив за контрактом. Солдат, гранатометник 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Отримав тяжке поранення біля смт Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Помер 20 червня 2016 року в Дніпропетровському шпиталі.
Похований 23 червня 2016 року в селі Перелюб.
Указом Президента Україні № 48 від 27 лютого 2017 року “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
В пам’ять про Андрія Супруненка в червні 2017 року на будівлі Перелюбської загальноосвітньої школи встановлена меморіальна дошка. Ім’я Андрія Супруненка викарбуване на меморіалі в Парку Пам’яті в Корюківці.
Таранжин Олександр
(30.03.1988 - 03.11.2023)
Солдат Олександр Таранжин народився 30 березня 1988 року в селі Жадове Семенівської громади. У 2005 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, після цього закінчив Чернігівський професійний будівельний ліцей №18 за напрямом "будівельник". У березні 2022 року долучився до оборонців України.
Захищав Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А7013 на посаді водія. Загинув 3 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його у рідному селі.
Ткач Євгеній
(22.09.1995 - 11.11.2023)
Матрос Євгеній Ткач народився 22 вересня 1995 року в селі Рубіж Городнянської громади. Після закінчення Деревинської школи вступив до Чернігівського професійного будівельного ліцею та опанував спеціальність "електрик".
Працював на будівництві. З початком повномасштабної війни був у складі одного з підрозділів військової частини А4210 на посаді номера обслуги десантно-штурмового відділення.
Загинув 11 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині.
Попрощалися та поховали військового на кладовищі села Деревини Городнянської громади.
Харченко Артем
(22.02.1996 – 16.07.2023)
Артем Харченко народився 12 лютого 1996 року в Чернігові.
Тут закінчив школу №24, потім навчався в ДПТНЗ ЧПБЛ №18. Працював на КСК “Чексіл” маляром-штукатуром. Після початку повномасштабної війни долучився до лав оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4587 на посаді номера обслуги відділення спецпризначення.
Загинув 16 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині внаслідок ворожого обстрілу.
Хуртик Костянтин
(16.03.1981 – 07.12.2023)
Головний сержант Костянтин Хуртик народився 16 березня 1981 року в селі Наумівка на Корюківщині. Тут здобув середню освіту, далі вступив до Чернігівського професійно-технічного училища №18, де опанував професію "муляр, пічник та тинькар".
Після звільнення Корюківської громади від російських військ почав служити у складі одного з підрозділів військової частини А1376 на посаді командира стрілецького відділення. Загинув 7 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися та поховали військового на кладовищі рідного села.
Чечило Володимир Васильович
(25.09. 1996 – 03.11.2022)
Народився 25 вересня 1996 року. Зростав у смт Олишівка, Чернігівського району.
З 2002 року по 2013 рік навчався в Олишівській школі. У 2015 році закінчив Чернігівський професійний будівельний ліцей №18 та здобув професію «Маляр-штукатур, плиточник».
30 червня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України.
Він гідно захищав свою Батьківщину, був справжнім патріотом. На жаль, Володимир Васильович, загинув 3 листопада 2022 року в с. Новомихайлівка, Донецької області під час виконання бойового завдання. Провели в останній путь та поховали Героя 12 листопада 2022 року на малій Батьківщині в смт. Олишівка.
Шелупець Дмитро Вікторович
(04. 02. 1989 – 11. 02. 2015)
Народився 4 лютого 1989 року в селищі Ріпках Чернігівської області. У 2007 році закінчив Ріпкинську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, потім навчався в Чернігівському професійному будівельному ліцеї за спеціальністю «Столяр-верстатник деревообробних верстатів».
Проходив контрактну військову службу від жовтня 2008 року в полку зв’язку в місті Чернігові. Після розформування частини продовжив військову службу в селищі Семиполках Броварського району Київської області.
В АТО – у складі 2-го зведеного польового гвардійського вузла зв’язку Генерального штабу Збройних сил України.
11 лютого 2015 року в районі міста Дебальцевого Донецької області внаслідок обстрілу бойових позицій артилерією ворога був тяжко поранений. Від отриманих ран помер дорогою до лікарні міста Бахмута (Артемівська) Донецької області.
Похований 15 лютого 2015 року в Ріпках Чернігівської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).