Герої КЗ "Чернігівське вище професійне училище"
Аладько Денис
(06.10.1982 – 13.02.2023)
Народився 6 жовтня 1982 року у Чернігові. Тут закінчив школу №30, а після неї — професійно-технічне училище №15.
Працював у ТОВ "Транс-Лайн", а після 24 лютого 2022 року пішов служити у ЗСУ. Службу ніс у військовій частині А0409 на посаді стрільця-снайпера.
13 лютого 2023 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Парасковіївка на Донеччині Денис загинув.
Солдат Антон Белябля
(27.12.1993 – 26.03.2023)
Народився 27 грудня 1993 року в селі Гучин Чернігівського району. Закінчив місцеву ЗОШ І-ІІІ ступенів, після цього два роки здобував освіту у Вербицькій ЗОШ. Далі Антон вступив до Чернігівського вищого професійного училища №15, де здобув освіту "Агент з постачання".
Після закінчення навчання чоловік проходив строкову військову службу, а з січня 2017-го по серпень 2018-го служив у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Служив у складі одного з підрозділів військової частини А2120.
26 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Антон Белябля загинув.
Брешинський Володимир Олегович
(17.01.1983 – 27.08.2014)
Народився 17 січня 1983 року в селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. Із 01 вересня 2000 року по 30 червня 2001 року навчався в Чернігівському вищому професійному училищі за професією «Слюсар з ремонту автомобілів».
18 серпня 2014 року у ході боїв у Луганській області був тяжко поранений. Помер 27 серпня 2014 року у Київському військовому шпиталі.
Указом Президента № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Буцко Максим Іванович
(21.06.2001 – 29.11.2022)
Народивсч хлопець 21 червня 2001 року у Михайло-Коцюбинському Чернігівського району. Закінчив дев’ять класів гімназії, після навчався в Чернігівському вищому професійному училищі № 15 за спеціальністю автослюсар.
З 10 липня 2020 року проходив військову службу у військовій частині 3027 Національної гвардії України, що в місті Вишгород на Київщині.
Після повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну, Максим перебував на бойових позиціях поблизу села Горенка Київської області. Під час обстрілу позицій військової частини 16 березня отримав тяжке поранення. Він проходив лікування близько восьми місяців, але 29 листопада він помер.
Поховали бійця на місцевому кладовищі Михайло-Коцюбинська.
Воліков Олександр Вікторович
(09.09.1991 – 16.11.2022)
Народився Олександр 9 вересня 1991 року у селі Клюси. Навчався у місцевій школі, потім у Петрівській ЗОШ І-ІІІ ст. У 2009 році отримав спеціальність токаря у Чернігівському вищому професійному училищі й працював на ТОВ «ЧеЗаРа».
З 2009 по 2010 рік проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації у травні цього року Олександр був призваний по мобілізації до лав ЗСУ у роту охорони 2-го відділу Корюківського РТЦК та СП. А з 5 червня був направлений водієм до військової частини А4569, яка дислокувалася на сході країни.
Наш земляк був вірний військовій присязі, надійним товаришем і другом, проявив себе на службі як справжній патріот Батьківщини. Переживав за долю батьків і рідних, які залишилися вдома, мріяв після повернення з війни одружитися. Але доля розпорядилася інакше…
Виявивши стійкість і мужність, захищаючи українську землю, Воліков Олександр загинув у бою 16 листопада 2022 року під час артилерійського обстрілу з боку окупантів поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття всім рідним і близьким загиблого солдата.
Ми не маємо права забувати про його подвиг, Олександр віддав найдорожче – своє життя – за свободу та незалежність Української держави, за щасливе майбутнє теперішніх та прийдешніх поколінь.
Володько Юрій Миколайович
(06. 02. 1970 – 06. 12. 2016)
Народився 6 лютого 1970 року в Чернігові. У 1985 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 13. Закінчив Чернігівське вище професійне училище за спеціальністю «слюсар». Працював на Чернігівському заводі «ЧеЗаРа».
Під час строкової служби у прикордонному загоні в Середній Азії брав участь у забезпеченні прикриття виводу радянських військ з Афганістану. У бойових зіткненнях отримав поранення та контузію. Протягом 1993-2006 років на контракті у Держприкордонслужбі України, сержант. По завершенні контракту працював у Києві охоронником.
Призваний до Державної прикордонної служби України у серпні 2014 року. Сержант, гранатометник, інструктор 3-го відділення інспекторів прикордонної служби 2-ї прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури. Протягом вересня 2014 – лютого 2015 років брав участь в облаштуванні та забезпеченні охорони на блокпостах «Благодатне», «Бугас», «Рибинське» Донецької області.
Демобілізований у серпні 2015 року.
Помер 6 грудня 2016 року через хворобу серця. Похований у Чернігові.
Долеско Юрій Петрович
(08.02.1980 – 12.06.2022)
Народився 8 лютого 1980 року в місті Чернігів.
Навчався в загальноосвітній середній школі №22 І-ІІІ ступенів міста Чернігів.
З 1995 року по 1998 рік навчався в Чернігівському вищому професійному училищі №15 за спеціальністю «Монтажник радіоелектронної апаратури та приладів».
З 1998 року по 2000 рік навчався в Чернігівському вищому професійному училищі №15 за спеціальністю «Комерційна діяльність», здобув кваліфікацію менеджера офісу. Після закінчення навчання продовжив працювати в цьому ж училищі оператором електронно-обчислювальних машин.
З 2001 року працював в ВАТ «Фірма «Континент» програмістом.
З 2011 року був приватним підприємцем.
Мав родину – дружину та двох дітей: донечку Анну та сина Владислава.
14 березня 2022 року Юрій Петрович, долучився до лав Збройних Сил України, до військової частини Державної прикордонної служби України, на посаду інспектор ПС відділення інспекторів ПС прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування "Новопсков".
На жаль, Герой загинув 12 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Мєтьолкіно, Луганської області.
Іщенко Андрій Васильович
(25.01.1979 - 16.11.2014)
Народився 25 січня 1979 року в місті Чернігові. Навчався в Чернігівській загальноосвітній школі №29.
Із 01 вересня 1997 року по 30 червня 2000 року навчався в Чернігівському вищому професійному училищі за професією «Верстатник широкого профілю». Потім навчався в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Інформатика». Працював менеджером у різних установах приватного сектора.
У органах внутрішніх справ з 19 липня 2014 року. Рядовий міліції, міліціонер 1-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів».
Загинув 16 листопада 2014 року біля селища Станиця Луганська Луганської області.
Похований 20 листопада 2014 року в місті Чернігові.
Указом Президента України № 942 від 19 грудня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди Дня міліції» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Кононович Іван Миколайович
(06.03.1992 - 14.05.2022)
Народився Козловський Володимир 6 березня 1992 року. Навчався у Чернігівській загальноосвітній школі №12, після чого отримав освіту у Чернігівському вищому професійному училищі №15.
Після початку повномасштабного ворожого вторгнення він добровільно звернувся до територіального центру, аби зі зброєю в руках захищати рідний край та Батьківщину від загарбника.
14 травня поблизу села Зайці Чернігівської області Козловський Володимир загинув у боротьбі за мирне та ясне небо над рідним краєм та Незалежною Україною…
Кононович Іван Миколайович
(23.10.1987 - 01.10.2014)
Народився 23 жовтня 1987 року в місті Чернігові. Навчався в Чернігівському ліцеї №22.
Із 01 вересня 2003 року по 30 червня 2006 року навчався в Чернігівському вищому професійному училищі за професією «Монтажник радіоелектронної апаратури і приладів».
Служив у Національній Гвардії України.
Загинув 1 жовтня 2014 року під час проведення антитерористичної операції біля Дебальцево Донецької області.Похований 4 жовтня 2014 року в місті Чернігові.
Указом Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Любенко Денис
(дата підлягає уточненню)
Випускник Чернігівського вищого професійного училища, учень групи П19, загинув у 2022 році.
Він служив у 1-й окремій танковій сіверській бригаді. Був оператор-розвідник. Загинув в районі с. Халявін біля Чернігова.
Михайленко Солдат Євген
(01.05.1987 – 30.07.2023)
Народився 1 травня 1987 року в Чернігові. Після школи закінчив ПТУ №15 і почав працювати оператором ПК в мережі магазинів "Союз, Квартал". З часом почав обіймати посаду директора магазину, паралельно здобував вищу освіту в Чернігівському державному інституті економіки та управління.
3 2007 по 2008 роки проходив строкову військову службу в одному з підрозділів військової частини А1288 на посаді стрільця. У 2012 році одружився, мав сина та доньку. Останні роки працював на підприємстві ТОВ "Київ Хліб".
У вересні 2022 року приєднався до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді старшого стрільця-оператора.
Загинув 30 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку внаслідок ворожого обстрілу. Попрощалися з військовим у Чернігові у Троїцькому соборі, поховали на кладовищі Яцево.
Мозольом Владислав
(04.07.1982 – 20.01.2023)
Народився 4 липня 1982 року в Чернігові. У 1999 році закінчив місцеву СЗОШ №12, а у 2000 році – ПТУ №15, після чого розпочав проходження строкової військової служби.
До повномасштабної війни працював електриком на приватному підприємстві, а після подій 24-го лютого полишив цивільне життя та долучився до лав Захисників України.
Службу ніс у військовій частині А0693 на посаді навідника кулеметного відділення та разом з побратимами віддано захищав Батьківщину від загарбників, даючи гідну відсіч ворожим окупаційним військам.
На жаль, 20 січня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне на Донеччині Владислав Мозоль загинув.
Попрощалися з земляком у Чернігові в Катерининській церкві, поховали воїна на кладовищі “Яцево”.
Омеляненко Артем Сергійович
(15.05.2002 – 14.06.2023)
Народився 15.05.2002 року. Проживав у селі Павлівка Чернігівського району. Після початку повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Захищав Україну у складі одного з підрозділів військової частини А4722 на посаді "електрик-моторист групи енергетичного забезпечення". Загинув 14 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі села Павлівка.
Рамуль Андрій Саїдович
(20.10.1979 – 18.01.2023)
Народився 20 жовтня 1979 року у місті Ташкент. У 1991 році разом з родиною переїхав у Чернігів, тут навчався у місцевій СЗОШ №3, а у 1998 році закінчив ПТУ №15. Після навчання Андрій розпочав проходження строкової військової служби.
Останні роки чоловік працював на будівництві та займався ремонтом автомобілей, але після повномасштабного ворожого вторгнення долучився до оборонців України. Службу ніс у військовій частині А4355 на посаді навідника аеромобільного відділення.
На жаль, 18 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Соледар на Донеччині Рамуль Андрій загинув.
Ротозій Дмитро Віталійович
(29.03.1993 – 01.09.2014)
Народився 29 вересня 1993 року в місті Городня Чернігівської області.
У 2010 році закінчив Городнянську гімназію.
Із 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року навчався в Чернігівському вищому професійному училищі за професією «Агент з постачання».
Старший сержант, командир танка 3-го танкового взводу 1-ї окремої танкової бригади.
Загинув 01 вересня 2014 року в районі селища Георгіївка Лутугинського району Луганської області. Там і був похований уперше. У січні 2015 року останки бійця обміняли і перепоховали на Дніпропетровщині. Спокій у рідній землі він знайшов лише через рік після загибелі. Був упізнаний за експертизою ДНК.
Похований у місті Городні Чернігівської області.
Указом Президента «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Сорока Іван Іванович
(01.05.1985 – 30.04.2015)
Народився 1 травня 1985 року у селі Дібрівне Городнянського району Чернігівської області.
У 2002 році закінчив Дібрівненську ЗОШ І-ІІІ ступенів Городнянського району. Потім навчався у професійно-технічному училищі №15 у місті Чернігові за спеціальністю «Електромонтер». Старший стрілець 2-го відділення 2-го взводу 2-ої роти 41-го окремого мотопіхотного батальйону.
Загинув 30 квітня 2015 року внаслідок осколкових поранень у районі села Старогнатівки Волноваського району Донецької області.
Похований у селі Дібрівне Городнянського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 306/2016 від 20 липня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Шпетний Іван
(05.08.1986 – 11.06.2023)
Народився 5 серпня 1986 року в місті Таллінн (Естонія) у сім’ї військовослужбовця. У 2003-му році закінчив місцеву школу №2, а у 2004-му — ВПУ №15.
Далі проходив строкову військову службу, після якої протягом 2008-2009 років працював у ПП "Профсервіс" оператором комп'ютерного набору. У 2013-му році Іван закінчив “Європейський університет”, а з 2020-го працював у Чернігівському обласному центрі з нарахування та здійснення соціальних виплат.
З початком повномасштабної війни чоловік долучився до лав оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби з БПЛА.
11 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Іван Шпетний загинув.
Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі "Яцево".