Герої Дігтярівського професійного аграрного ліцею:
Білоус Володимир Миколайович
(22.06.1982 – 22.03.2023)
Народився 22.06.1982 року в с.Макушиха Варвинського району.
Після закінчення загальооїсвітньої школи, з 1997 по 2000 роки, навчався в Дігтярівському професійному аграрному ліцеї за професією «Слюсар, тракторист, водій». Пізніше, працював у Києві на різних роботах.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, пішов захищати суверенітет нашої держави.
22 березня 2023 року Сергій загинув під час ворожої атаки на м. Ржищів, де він перебував з побратимами на ротації.
Білоус Володимир Миколайович
(26.12.1979 – 04.08.2022)
Народився 26 грудня 1979 року в с. Боханів, Варвинського району, Чернігівської області.
Навчався в Дігтярівському ПТУ. У 1997 році отримав диплом за спеціальністю тракторист, водій. Працював у ТОВ «Прогрес» трактористом.
24 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022. Проходив військову службу у військовій частині А1376 на посаді кулеметника.
Загинув 4 серпня 2022 року на Донеччині, околиця міста Бахмут.
Похований 9 серпня 2022 року в селі Гнідинці, Прилуцького району, Чернігівської області.
Василенко Анатолій Миколайович
(18.05.1988 – 04.08.2022)
Анатолій Миколайович народився 18 червня 1988 року в селі Синяківщина Полтавської області. Закінчивши 9 класів Білоусівської школи, вступає до Дігтярівського професійного аграрного ліцею, де отримує професію машиніст – тракторист. Після здобуття освіти, юнак певний час працює на Донбасі в місті Краматорськ. Певно, йому тоді і на думку не спадало, що саме тут закінчиться його життєвий шлях.
У 2018 році Анатолій одружується і разом з сім`єю переїжджає в Гнідинці та влаштовується працювати у ТОВ «Прогрес». Односельчани пам`ятають його добрим, надійним хлопцем.
27 лютого 2022 року Василенко Анатолій пішов добровольцем у військомат, потів був на варті в теробороні , і Донеччина.
Свою службу Анатолій ніс у Сумській області, потім був відправлений на Донбас, де поблизу міста Бахмут героїчно загинув захищаючи свою державу 4 серпня 2022 року.
Даценко Сергій Васильович
(12. 10. 1970 – 29. 06. 2023)
Народився 12 жовтня 1970 року в с. Остапівка Варвинського району. У 1986 році закінчив Остапівську ЗОШ і вступив до Дігтярівського професійно-технічного училища. Навчався за професією «Тракторист-машиніст с/г виробництва». У 1989 році призваний до армії. Після, працював на Гнідинцівському НПЗ. З 1996 року працював у СГ «Прогрес».
9 лютого 2023 року був мобілізований до 405 стрілецького батальйону ЗСУ. Служив старшим солдатом-стрільцем. Помер від зупинки серця 29 червня 2023 року у вч А4863. Похований у с. Остапівка на місцевому кладовищі.
Живило Владислав Григорович
(17. 06. 1997 – 30. 06. 2023)
Народився 17 червня 1997 року в с. Вечірки Пирятинського району Полтавської області. У 2012 році закінчив Сасинівську ЗОШ та з 2014 по 2016 рік здобував фах слюсаря та тракториста-машиніста у Дігтярівському професійному аграрному ліцеї. Потім проходив військову службу у лавах ЗСУ. Після повернення працював у ТОВ «ПКЗ-Агро» та охоронцем в ТОВ «Хорс-Сек'юріті».
30 березня 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, був призваний на захист Батьківщини. Службу проходив старший солдат Владислав Живило у лавах національної гвардії України навідником-оператором батальйону оперативного призначення. Загинув 30 червня 2023 року в районі населеного пункту Кремінна Донецької області. Похований у рідному селі Сасинівка.
Задорожній Віктор Володимирович
(13. 03. 1978 – 25. 10. 2015)
Народився 13 березня 1978 року в селі Ковтунівці Прилуцького району Чернігівської області. Навчався в Дубовогаївській школі. Після закінчення дев’яти класів працював трактористом в селі Ковтунівці Прилуцького району.
Після навчання в школі вступив до Дігтярівського училища (Срібнянський район), де здобув професію «Тракторист».
У 18 років був призваний до лав Української армії. Після служби працював трактористом у с. Ковтунівці, на місцевій птахофабриці, на СТО в місті Прилуках. А потім їздив на заробітки до Москви.
У лютому 2015 року був призваний на військову службу в зону АТО. Службу проходив у складі 53-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 25 жовтня 2015 року в селі Кам’янці Ясинуватського району Донецької області. Похований 30 жовтня 2015 року на кладовищі в селищі Дубовий Гай Прилуцького району.
Лущик Микола Григорович
(22.05.1976 – 22.08.2014)
Народився 22 травня 1976 року в селі Тютюнниця Корюківського району Чернігівської області. У 1993 році закінчив Тютюницьку восьмирічну школу та вступив до Дігтярівського аграрного училища, де здобув професію «Тракторист. Слюсар. Водій».
Із 2004 року працював трактористом ДП «Корюківське лісове господарство».
19 березня 2014 року був призваний на військову службу. Після навчальної військової підготовки в Гончарівському, в червні 2014 року був направлений в зону АТО навідником 3-го танкового взводу 1-ої танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади.
Загинув 22 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу біля смт. Біле Лутугинського району Луганської області. Похований 28 серпня 2014 року в с. Тютюниця Корюківського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Льовочкін Валентин Андрійович
(30.01.2001 - 12.03.2022)
Народився 30 січня 2001 року у Салтиковій Дівиці Куликівського району. Жив у Куликівці, згодом у Бобровиці. З 2014 році проживав в Іржавці. Після школи вступив у Дігтярівський професійний аграрний ліцей. А наступного року підписав контракт на проходження військової служби. Служив у Житомирі, у 95 бригаді. Під час служби навчався у Львові разом з європейськими військовими. Брав участь у розмінуванні на Донеччині.
У 2021 році здобув професію «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракторист-машиніст, водій».
30 серпня 2021 року підписав новий контракт із військовою частиною А 1910, де служив на посаді старшого стрільця-навідника 13 батальйону 95 ДШБ.
Довгий час тривали пошуки тіла полеглого героя. Місяці надій та очікувань, і от, 29 листопада старший солдат Валентин Льовочкін знайшов вічний спокій на цвинтарі села Іржавець.
Лях Олександр Анатольович
(20.02.1996 - 28.02.2022)
Народився 20.02.1996 року. У 2011 році закінчив Світличенську школу Варвенського району. З 2011 року по 2013 рік здобував професію «слюсар, тракторист, водій» в Дігтярівському професійному аграрному ліцеї.
Потім проходив службу в ЗСУ. Після служби у Збройних Силах України працював у стов «дружба - нова», а згодом на Ладанському заводі «пожмашина».
З початком вторгнення Росії в Україну був мобілізований до Прилуцької тероборони.
Захищаючи нашу країну, відійшов у світи смертю хоробрих 28 лютого 2022 року під Прилуками. Без сина та брата залишилися батьки та сестра Олександра.
Німець Михайло Михайлович
(23.04.1997 - 08.11.2022)
Народився 23 квітня 1997 року в с. Постав-Мука Чорнухинського райну Полтавської області.
Після закінчення школи з 2012 по 2015 роки навчався в Дігтярівському професійному аграрному ліцеї за професією «тракторист, слюсар, водій».
З початком російської військової агресії Німець Михайло пішов захищати територіальну цілісність та суверенітет України.
8 листопада 2022 року під час виконання завдання із забезпечення національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації солдат Німець М.М. загинув у Донецькій області. Поховали героя у рідному селі Постав-Мука.
Петріченко Анатолій Олександрович
(11.10.1988 - 28.02.2022)
Народився 11 жовтня 1988 року в селі Брагінці. У 2004 році закінчив місцеву школу, 2006 – му отримав повну загальну середню освіту, закінчивши Озерянську школу. З 2006 по 2009 – ий роки навчався у Дніпродержинському індустріальному коледжі . З 1 вересня 2011 р. продовжив навчання у Дігтярівському професійному аграрному ліцеї, який закінчив у 2013 – му році з червоним дипломом.
Захищати Україну від російського фашизму пішов ще у 2014 році в рамках антитерористичної операції.
У 2022 році 28 лютого зустрівся зі смертю, боронячи тероборону міста Прилуки від російських військ. Підступні кулі ворога закрили навіки очі нашого завжди усміхненого та сповненого позитивом випускника.
Проценко Олег Васильович
(25.07.1992 - 02.06.2023)
Народився 25.07.1992 року в с. Охіньки, Прилуцького району, Чернігівської області. Після здобуття повної загальної середньої освіти з 1 вересня 2009 року по 11 березня 2011 року навчався у Дігтярівському професійному аграрному ліцеї за професією «Тракторист-машиніст, слюсар, водій». Проживав та працював у рідному селі Охіньки. 27 грудня 2022 року був призваний на військову службу Прилуцьким РТЦК та СП. Був на посаді водія розвідувального відділення, розвідувального взводу аеромобільного батальйону. Загинув 02 червня 2023 року у Бахмутському районі Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою з російським агресором за Україну, її свободу і незалежність. Похований у рідному селі.
Рубан Віктор Володимирович
(11.07.1984 - 10.03.2023)
Народився 11 липня 1984 року. У 1990 році пішов в перший клас Подищанської середньої школи. Після девятого класу навчався в Ладанській ЗОШ I-III ступенів. У 2001 році, закінчивши школу, вступив до Дігтярівського СПТУ №32. У 2002 році був призваний до лав армії міста Гайсин. Потім працював охоронцем в одному з київських університетів. У 2008 році одружився. Має дружину та дві доньки (Марія – 15 років, Дарина – 10 років).
У 2014 році Віктор Рубан півтора роки захищав нашу країну на Сході в зоні бойових дій та був учасником АТО. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 05 березня 2022 року пішов добровольцем та став на захист України.
10 березня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.
Смілін Сергій Сергійович
(01.06.1992 - 18.03.2022)
Смілін Сергій народився 1 червня 1992 року та проживав у селі Житнє, Роменського району, Сумської області. З 2007 – го по 2010 – й рік здобув освіту у Дігтярівському професійному аграрному ліцеї по професії «слюсар, тракторист, водій»
18 березня 2022 року, внаслідок вогнепального поранення на теріторії Волновахського району Донецької області загинув військовослужбовець Національної гвардії України СЕРГІЙ СМІЛІН.
У червні мав би відсвяткувати тридцятиріччя. Військовослужбовець Національної гвардії України СМІЛІН СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ згідно Указу Президента України від 24.07.2020 року, був нагороджений медаллю «ЗА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ УКРАЇНИ» та відзнакою Кіровоградської області « ЗА МУЖНІСТЬ ТА ВІДВАГУ».
Степашко Іван Григорович
(07.07.2002 - 20.05.2022)
Степашко Іван народився 7 липня 2002 року в селі Іваниця, Ічнянського району. Після закінчення 9 класів Іваницької середньої школи вступив з першого вересня 2018 року до Дігтярівського професійного аграрного ліцею, який закінчив у червні 2021 року. У серпні того ж року Іван вступив до лав Збройних Сил України та потрапив на військову службу за контрактом до 13 – го окремого десантно – штурмового батальону на посаду старшого стрільця.
Після початку повномаштабної війни 24 – го лютого він відправився на Харківщину для виконання бойового завдання з захисту суверінітету нашої держави. 20 травня під час боїв, поблизу населеного пункту Довгеньке Ізюмського району, внаслідок ведення танкового обстрілу противником, Іван отримав поранення несумісне з життям. Провели Івана в останню путь у його рідному селі. Із болем у серці односельці вшанували світлу пам`ять Захисника.
Cугак Владислав Анатолійови
(19.02.2002 - 05.06.2022)
Народився 19 лютого 2002 року в селі Карпилівка Срібнянського району. У 2017 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, потім вступив до Дігтярівського професійного аграрного ліцею. У 2020 році здобув професію « Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування: тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва. Водій автотранспортних засобів ».
У жовтні 2020 року Сугак Владислав пішов на військову службу за контрактом до 58 – ї бригади на посаду водія протитанкового артилерійського взводу. Разом з побратимами Владислав захищав Батьківщину від російського загарбника, але 4 червня 2022 року отримав тяжке бойове поранення .За його життя боролися вйськові медики Дніпра, але 5 червня серце Владислава Сугака зупинилося. Йому навіки залишилося 20… Поховали у рідній Карпилівці.
Герої не вмирають, вони вічно живуть у пам`яті поколінь.
Тетянишко Ігор Сергійович
(18.11.1988 - 28.02.2022)
Тетянишко Ігор народився 18 листопада 1988 року в селі Корінецьке, що на Талалаївщині. У школу Ігор пішов у селі Леляки Варвинського району. Після здобуття базової освіти вступив на навчання до Дігтярівського професійного аграрного ліцею з 2004 року по червень 2007 – й рік, де здобув освіту «слюсар, тракторист, водій».
Далі була служба у ЗСУ, потім у 2014 році був мобілізований для оборони Донецького аеропорту, був ранений.
По поверненню Ігор Тетянишко влаштувався на роботу у ТОВ «Журавка». Та сталося так, що лютий 2022 – го перекреслив всі плани на майбутнє, які будував молодий 33 – річний чоловік. Смерть взяла у свої прокляті обійми Ігоря неподалік Прилук, 28 лютого.